готовый образец написания по психологии, как правильно составить, пример психопортрета человека

Подробное описание тонкостей характера и особенностей темперамента человека позволяет предугадать линию его поведения, совершаемые поступки и реакцию на различные ситуации. Если вы желаете вступить в близкие отношения, взять на вакансию сотрудника или просто интересуетесь судьбой определенной персоны, наверняка вам захочется получить готовый психологический портрет личности, о котором я расскажу в этой статье, а также покажу образец его написания.

Что из себя представляет

Это расшифровка личности в письменном виде, словами. Она дает возможность распознавать индивидуальные грани человека, выявлять его способности, определять возможные поступки.

Это методика широко востребована и применяется во всех сферах деятельности – личной, профессиональной, научной. Рекрутинговые агентства анализируют способности претендентов на должность, педагоги составляют психологические описания учеников для успешного построения учебной программы, руководители выявляют недостатки и сильные стороны сотрудников.

Для чего он нужен

Каждый может попытаться собственноручно сделать свой психопортрет или изучить линию поведения близкого человека. Однако для получения точных и наиболее достоверных данных, лучше обратиться за помощью к специалисту. Чтобы в полной мере определить характеристики личности, запишитесь на мою личную консультацию. Располагая подобными данными, вы сможете найти наиболее подходящий род занятий, хобби, узнать степень вашей открытости и коммуникабельности, выявить цели, повысить самооценку.

Ключевые моменты

Портрет включает детальное рассмотрение нескольких аспектов.

Темперамент

Научно выделено 4 группы людей: флегматики, сангвиники, холерики и меланхолики. В совершенном виде темпераменты практически не встречаются. Обычно в личности объединены два разных типа. В зависимости от внутреннего состояния и эмоциональности, мы по-разному проявляем себя в жизненных процессах, реагируем на одни и те же ситуации, участвуем в разговорах и заводим отношения. Стоит учесть, что тип темперамента – врожденный параметр, который не меняется в течение существования. Не ждите, что безучастный флегматик вдруг станет организаторским и взрывным холериком, и даже если вам показались на лицо изменения – скорее всего, это временный порыв и ошибочное суждение. Доказана лишь небольшая корректировка первоначальных данных.

• Холерики – наиболее активные, выносливые, яркие и устремлено идут к своей цели.
• Меланхолики, напротив, ранимые, спокойные, нерешительные.
• Флегматики легко общаются, они надежные друзья и сотрудники, адекватно оценивающие любую ситуацию.
• Сангвиники – общительные, душевные, отзывчивые и доброжелательные.

Характер

Это совокупность устойчивых поведенческих черт, которые способны со временем трансформироваться и изменяться в зависимости от окружающей обстановки, воспитания и жизненных потрясений. Хотя и считается, что начальный перечень параметров заложен на генетическом уровне, он значительно дополняется приобретенными с течением времени моральными принципами.

Так, малыши одних и тех же родителей, попав на воспитание в семьи с разными устоями, могут получиться совершенно противоположными личностями. Характер любого человека можно одновременно описать с двух сторон. К примеру, вы можете быть добрым, душевным и открытым, но в той же мере ревнивым, обидчивым или ленивым.

Способности

Литературные источники делят их на три группы: духовные, физические и социальные. Естественно, первыми прививаются физиологические – здоровье, умения, сила, выносливость. Духовные больше зависят от воспитания и ареала обитания. Это образование, культурные наклонности, нравы. Социальные также являются приобретенными и формируются в процессе жизни – это открытость, коммуникабельность, умение налаживать контакт, ответственность, высокая пунктуальность и сильная дисциплинированность.

Направленность

Фундаментом этого параметра является мотивация. Она представляет ежедневную деятельность человека, объясняет его поступки. Одни желают удовлетворить свои потребности физиологии, хотят вкусно кушать, жить в уютной квартире или ездить на современном авто. Для других – это неважно, и в свои приоритеты они вкладывают общение, новую информацию, знакомства, реализуют свой творческий потенциал, занимаются спортом.

Эмоциональность

Этот параметр выражается в умении и способе выражать окружающим свои чувства, переживания, показывать настроение либо, наоборот, скрывать его. От степени присутствия в вас эмоциональности вы по-разному формируете обратную реакцию на окружающую действительность. Это то, что дает возможность понять ближнего вне зависимости от его языка, культуры, религии или уровня интеллекта. Каждый сможет распознать в собеседнике гнев, счастье, страх.

Психолог Дарья Милай

Интеллектуальность

Человек способен развивать себя благодаря восприятию новой информации, практическим занятиям, накоплению опыта, но базовый уровень интеллектуального развития, с которым рождается ребенок играет ключевую роль. Он помогает адаптироваться в новых условиях, оценивать незнакомую ситуацию и поведения сторонних личностей, давать оценки и умозаключения. Это способность размышлять рационально и действовать правильно относительно сложившейся ситуации. Как правило, талант или склонность к какой-либо области знаний обнаруживаются уже в детстве, главное, не упустить этот момент и начать ее развивать.

Коммуникабельность

Любой индивид, независимо от количества прожитых лет, финансового и социального положения, уровня интеллектуального развития должен уметь формировать общение с окружающими. Однако способности к разговору у личностей развиты неодинаково. Например, психопортрет юмориста или менеджера должен выявить высокий уровень навыков коммуникации, в отличие от садовника, комбайнера или рыбака. Стоит учитывать, что любая профессиональная деятельность нераздельно связана с общением и при отсутствии данного параметра добиться успехов и получить повышение будет практически невозможно.

Самооценка

Это уровень уверенности в собственных силах. Условно ее делят на завышенную, заниженную и объективную. При первой – идет переоценка своих возможностей, намеренное завышение достижений или даже приписание чужих высот себе. При второй – наоборот, присутствует излишняя самокритичность, неуверенность в своих силах, а нормальная говорит об адекватном оценивании себя и своих поступков. Если вы выявили пониженную самооценку – то лучше обратиться за помощью к квалифицированному специалисту.

Очная консультация

Каковы особенности и преимущества очной консультации?

Консультация по скайпу

Каковы особенности и преимущества консультаций по скайпу?

Волевые качества

Воля – это своеобразный внутренний стержень личности, твёрдость характера и основной параметр, который позволяет добиться успеха. Волевые качества – это целеустремленность, твердая решительность и полная самостоятельность, отсутствие боязни рисковать, способность брать ответственность. Даже при наличии положительных жизненных условий, высокого интеллекта, одаренности, без воли индивид не добьется эффективных результатов. У волевого человека отсутствует пагубные лень, безынициативность, недисциплинированность, слабохарактерность.

Самоконтроль

Контролировать себя, свои эмоции, слова и действия, быть воспитанным – это те качества, которые помогут вам наладить хорошее общение с окружающими, завести деловые или любовные отношения. У тех, кто не может в достаточной мере держать себя в руках, а язык за зубами – не найдется достойных собеседников. Многие компании, при приеме сотрудников на работу обращают внимание именно на это умение. Рекрутеры намеренно создают различные стрессовые ситуации и задают неудобные вопросы, чтобы понять, как вы будете себя вести.

Способность к коллективной работе

Не все индивидуумы обладают умением работать в команде. Однако, это ценный навык, который позволяет подстраиваться и прислушиваться к другим людям. Его нужно развивать с детства.

Мотивация

Одно из самых сильных качеств человека. Даже ленивый и нерешительный индивид, при необходимости и желании совершить покупку, получить должность или завоевать расположение собеседника может пойти на неожиданные и необдуманные действия, ускоряя процесс достижения цели. У разных людей мотивация может быть скрытой, поверхностной или сильной, доходящей до мании и азарта.

Социальные установки

Одним из последствий общения является передача информации – обмен новостями, опытом, сведениями. Данные, полученные со стороны, влияют на поведение, настроение и действия людей, подталкивают к определенным поступкам.

Как составить правильный психологический портрет любого человека: образец

Чтобы оформить свой или чужой психопортрет нужно обратиться за помощью к специалисту в области психологии либо попробовать сделать это самостоятельно. Вам помогут различные опросники, действенные методики и техники оценки личности и скрупулезного анализа ее способностей. К ним относят портрет по рисунку, исследование почерка, постановка логических загадок, тестирование, общение без слов, но наиболее легкий и быстрый вариант – исследование вышеописанных свойств. Достаточно просто взять блокнот и прописать каждый пункт.

План

Типовой образец подскажет, как сделать достоверный психологический портрет личности. Стоит придерживаться простой инструкции:

• Рассмотреть персональные данные – пол, сколько лет, внешние параметры.
• Социальный статус – должность, специальность, семейное положение.
• Небольшая биография, где указаны основные, самые важные события и моменты жизни, потрясения, эмоции.
• Анализ 13-ти вышеописанных свойств личности.
• Выводы, в которых осуществляется детальное рассмотрение каждого пункта, выявляются существующие проблемы, пути их решения, раскрываются способности и умения.

Вы должны понимать, что методика обязана соответствовать возрасту, опыту и уровню образования исследуемого. Необходимо создать комфортные условия прохождения эксперимента. Составлять общую картину надо таким образом, чтобы она была понятна человеку без профильного образования и не утяжеляла неизвестными терминами.

Пример и образец написания: как составить психологический портрет личности

Исторические издания, брошюры, учебники, художественная литература наполнены массой сведений о жизни известных персон. Конечно, особое внимание заслуживают их психопортреты. Каждый хочет узнать тонкости натуры и наклонности характера Гитлера, Пушкина, Сталина, Жанны Дарк и других выдающихся людей. Характеристики выявляют причины их поведения, образа жизни, формирования мотивации. Анализ проведен на основе личных дневников, письменных свидетельств очевидцев, расшифрованных архивов. Иногда для детализации данных используют сохранившиеся фото, видеофрагменты. В качестве примера, как писать психологический портрет личности, я опишу персону Наполеона Бонапарта:

• Это мужчина маленького роста. Страдал от эпилепсии.
• Согласно плану составлены персональные сведения об исследуемом: император Франции, активный государственный деятель. Два раза вступал в брак.
• Присутствует любовь к литературе и военному делу. Некоммуникабельный, чрезмерно страдал от издевательств сверстников.
• Активная и работоспособная личность, целеустремленная, пунктуальная, дисциплинированная, но в меру эгоистичная. Отличный стратег, молниеносно воспринимающий, перерабатывающий новую информацию и также быстро принимающий решения. Антисоциальная персона, испытывающая отвращение к окружающим. Держал себя в руках, даже при наличии внутренних смятений и неприятностей.
• Основная мотивация – жажда власти.
• Высокое положение в обществе, занимаемая должность и социальный статус существенно усугубили проблемы, зародившиеся в самом детстве, и породили гнев и презрение к людям.

Это удачный пример из психологии грамотного составления психологического портрета нестандартной личности. Проанализировав юность и условия обитания полководца, становится понятна его агрессия, раздражительность и непринятие общества в будущем.

Задайте вопрос

Поведенческий портрет

Это подробная характеристика факторов поведения личности, которые она показывает в различных ситуациях. Достаточно непродолжительное время понаблюдать за объектом либо тесно пообщаться с его родными. Такой портрет включает такие сведения, как: внешний вид исследуемого, его мимика и манера речи, поведение в комфортных привычных условиях и во время стресса или конфликта, ответная реакция на громкие события в стране или жизни окружающих.

Пример и образец: как правильно написать достоверный психологический портрет личности

Составлять характеристику может только опытный психолог. Однако, тесты и опросники имеются в свободном доступе в библиотеках и интернете, потому вы можете попытаться проанализировать человека самостоятельно. К примеру, возьмем 21-летнюю девушку, студентку одного из столичных ВУЗов:

• Черты характера: коммуникабельна, имеет большое количество знакомых, доброжелательна, но импульсивна и эмоциональна, в порыве гнева может «наломать дров».
• Темперамент согласно одному из опросников – сангвиник, который легко приспосабливается к новым обстоятельствам и просто заводит интересные общения.
• Интеллект согласно тестированию (например, Айзенка) – выше среднего. Обладает хорошим вниманием, запоминанием и отличается абстрактным способом мышления.
• Мотивация – сильная, направленная на достижение поставленных цели.
• Эмоциональная стабильность – слабая: уперта, быстро раздражается и легко возбуждается.
• Способности к коммуникации развиты, но направлены на создание положительного имиджа, формирование лидерства, завоевание внимания в новом окружении.
• Итоги: все параметры в пределах нормы, важно внимательно посмотреть на неуступчивость и чрезмерную подозрительность исследуемой натуры.

Это простейший образец психологического портрета человека, который поможет вам при составлении своей или чужой характеристики. Не забывайте брать во внимание возраст, умственные данные и накопленный опыт испытуемого. Правильный анализ способностей и проблем поможет вам лучше узнать ближнего и предостеречь от неприятностей, а также выявить ценного сотрудника либо направить его энергию в нужное русло.

В сложных жизненные ситуациях, возникает ощущение безысходности и отчаяния. Самым действенным способом является личная консультация.

Часовая встреча по вашему уникальному запросу в Москве.

Записаться на консультацию

Интенсивный ритм жизни?
Получите он-лайн консультацию из любого уголка мира.

Skype, Viber.

Записаться на консультацию

Як написати мій психологічний портрет :: психологічний портрет особистості приклад написання :: хобі та розваги :: інше :: neprostoguru.ru: як просто зробити все

Відео: Схема складання психологічного портрета людини — Сергій Івлєв

Для того, щоб навчитися портретної живопису, вам знадобиться пройти навчання в художній школі або на відповідних курсах. Для написання ж психологічного портрета, що відображає основні характеристики і межі особистості, необхідні будуть аналітичні здібності, вміння чітко висловлювати свої думки і багатий словниковий запас.

Вам знадобиться

• Аналітичні здібності, вміння чітко висловлювати свої думки, словниковий запас, художня і психологічна література

Інструкція

1

За натхненням і прикладом для наслідування ви можете звернутися до творів авторів художньої літератури. Складання психологічного портрета — це завдання психолога, а кожен хороший письменник — потенційний психолог, роками відточують свою майстерність на героях. Зверніть увагу на твори Льва Толстого, Антона Чехова, Оскара Уальда, Вільяма Шекспіра, а з сучасників — на героїв Людмили Улицької і Віктора Пелевіна.

2

Якщо психологічну характеристику необхідно надати за місцем навчання, роботи, в військкомат або іншу інстанцію, використовуйте при написанні офіційно-діловий стиль.

3

Якщо ж психологічний портрет складається в особистих творчих цілях, то це той випадок, коли можна дати волю своїм літературним здібностям і використовувати художній стиль мовлення.

4

При написанні психологічного портрета вам необхідно буде ознайомитися з основними поняттями загальної психології, а потім з їх допомогою спробувати розкрити зміст своєї особистості.

5

На початку характеристики вкажіть загальні, «анкетні» відомості про себе: ім`я та прізвище, вік, місце народження і так далі. Їх перелік залежить від переслідуваних вами цілей.

6

Розкажіть про свої інтереси, адже вони є джерелом вашої мотивації і задають напрямок вашої діяльності. Чим ви захоплюєтеся, що для вас важливо, наскільки сильно вас це хвилює.

7

Зверніть увагу на інтелектуальний розвиток. Тут можна сказати про особливості пам`яті, мислення, уваги, про розвиток мови і загальних умінь і навичок.

8

Розкрийте специфіку свого емоційного життя, силу і спрямованість почуттів і переживань. Зрозуміло, обсяг цієї частини по відношенню до всього тексту буде залежати від призначення вашого психологічного портрета.

9

Обов`язково згадайте про свої здібності, самооцінці, рівні домагань, вольових і морально-етичних якостях.

Корисна порада

Ви можете взяти за основу приклад будь-психологічної характеристики, знайденої в інтернеті.

Поділися в соціальних мережах:
Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Схожі

Як скласти психологічний портрет людини зразок. Як складається психологічний портрет особистості

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ

Особистість — це цілісність, що включає в себе безліч якостей, які вона набуває, живучи в суспільстві. Всі ці якості тісно пов’язані між собою, перебувають у певних поєднаннях і певним чином функціонують. Дана схема, на основі якої складається психологічний портрет, дозволяє досягти найбільшої точності, «портретного» подібності.

Складання психологічного портрета — це робота, побудована на всебічному вивченні особистості.

Мета складання психологічного портрета — виявлення індивідуальних особливостей особистості для самопізнання, поглиблення рефлексії, вироблення найбільш оптимальних стратегій життя і перетворення долі. Схема складання психологічного портрета заснована на структурі особистості, запропонованої К. К. Платоновим, до якої додані деякі суттєві деталі.

Структура особистості являє собою ієрархію чотирьох основних підструктур:

Психофізіологічних властивостей;

Особливостей психічних процесів;

Функціональних якостей;

Життєвого досвіду;

Спрямованості особистості.

Структура особистості, запропонована К. К. Платоновим, є узагальненим і логічним поданням про особу. Однак можна внести ясність, чіткість і визначеність, створивши ієрархію відомих до теперішнього часу в психології типологій особистості.

Вимоги до типології особистості:

1) сутнісні підстави для типологізації, тобто основою для виділення ознак повинні служити істотні, а не другорядні ознаки;

2) найбільш простий спосіб постановки діагнозу.

Вищеназваним вимогам відповідають три типології, які об’єднуються в якусь ієрархічну структуру, або схему, рівні якої співвідносяться з моделлю К. К. Платонова.

Схема складання психологічного портрета

Перший рівень — це психофізіологічний фон діяльності людини, який визначає ступінь його енергійності, швидкості реакцій, емоційності і здатності перемикатися з одного роду діяльності на інший.

Особливості особистості, які відносяться до характеру, називають рисами характеру.

Даний рівень дає можливість визначити особливі прояви поведінки, які стали властивостями самої Особистості. Xарактер має суспільно-психологічну природу, т. Е. Залежить від світогляду особистості, її знань і досвіду, від засвоєних моральних принципів, від керівництва з боку ін. Людей і активної взаємодії з ними.

Вивчення здібностей дає можливість визначити рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності.

другий рівень схеми — це психологічний фон особистості, що визначає домінуючі психологічні функції: мислення, відчуття, емоції та інтуїцію.

Він представлений психологічними якісними характеристиками, відповідними типології К. Юнга, заснованої на домінуванні певних психічних явищ: «мислення», «відчуттів», «почуттів», «інтуїції». Цей рівень позначений як психологічний і відповідає «особливостям психічних процесів» по \u200b\u200bК. К. Платонову.

Психологічні якості, на відміну від особливостей темпераменту, можуть змінюватися значно швидше. Залежно від характеру наших дій, нашої діяльності ми перемикається з одного психічного процесу на інший.

Другий рівень схеми — це психологічний фон особистості, що визначає домінуючі психологічні функції:

мислення;

відчуття;

Інтуїцію.

третій рівеньпредставлений типологією, що має соціально-психологічну орієнтацію, і позначений як «соціально-психологічний», заснований на «функціональної типології», тобто тих функціях, які людина може виконувати в суспільстві, в сім’ї, на роботі, серед друзів.

Функціональна типологія пов’язана з соціальними ролями особистості, схильностями і здібностями людини, може визначати і інші типологічні ознаки — професійну спрямованість, особливості соціальної адаптації. Завдяки типології, представленої саме на цьому рівні, людина може визначити, чи володіє він якостями лідера і як вони будуть проявлятися, які в ньому закладені здібності, і вибрати найбільш підходящу професію. Третій рівень відповідає рівню «досвіду» по К. К. Платонову.

Цей рівень психологічних якостей теж може бути як мінливим, так і стійким, в залежності від індивідуальних особливостей особистості і вимог навколишнього середовища. Третій рівень пов’язаний з особливостями адаптації до професійної діяльності, здатністю особистості зайняти те чи інше положення в колективі.

четвертий рівень за структурою відрізняється від попередніх, відображає особливості психологічної спрямованості особистості і являє собою вершину структури по К. К. Платонову — «спрямованість особистості». Це — система соціально-психологічних установок або ціннісних орієнтацій, серед яких найбільш потужна — система «МАТИ АБО БУТИ», описана Е. Фроммом та іншими психологами.

Цей рівень структури особистості пов’язаний з найбільш загальними устремліннями людини, з тими цілями і цінностями, які він для себе формує. Саме ці цілі і цінності можуть впливати на нижележащие структури, створюючи неповторні якості, що характеризують особистість.

Для кожного рівня схема, представлена \u200b\u200bна рис. 1 може служити основою для складання психологічного портрета. Для кожного рівня цієї схеми підібрані методики та інтерпретації отриманих результатів. Методики багаторазово використовувалися в психодіагностики і зіставлялися з іншими психологічними показниками.

Характеристика людини, яка містить опис його внутрішнього складу і можливих вчинків в певних значущих обставин. На відміну від психологічного профілю особистості, портрет — це більшою мірою якісне, а не кількісне опис тестових даних портрет — це не графік, що описує співвідношення балів з різних факторів, а текстова інтерпретація цього співвідношення балів.

Повний профіль розкриває інформацію практично про всі аспекти життя і містить в собі такі відомості:

• Індивідуальні звички мислення, поведінки і сприйняття інформації з прогностики його поведінки в значущих контекстах і ситуаціях;
• Базові особистісні якості та актуальні для нього цінності;
• Емоційний профіль особистості, — які події будуть його емоційно зачіпати, а які — ні. Що його «чіпляє» і «розгойдує» на емоції. В які емоційні переживання він більше схильний занурюватися. Які його «робочі» емоційні стани;
• Розгорнутий опис картини світу людини і його переконань. Те, у що він вірить, і то, в чому сумнівається. Основні вірування і забобони, які впливають на його щоденну діяльність та інтереси;
• Його актуальні цілі і звичні способи їх досягнення. Які у нього справжні цілі і чи відрізняються вони від заявлених;
• Звичні стратегії брехні і приховування інформації. Як людина обманює інших і не обманює він вас;
• Особливості характеру людини, його основні і другорядні властивості. Який він насправді і як видається в суспільстві. Його основні внутрішньоособистісні конфлікти і комплекси, а також, як і де вони проявляються;
• Звичні способи прийняття рішень, навчання, самомотивації і творчості. Як він буде вести себе в конфліктних ситуаціях?
• Провідні стратегії створення і підтримки особистих і професійних відносин;
• Рівень лояльності і фактори ризику. Наскільки він лояльний системі, в якій існує, і що потрібно зробити, щоб він з неї пішов;
• Перспективи його професійної діяльності в цікавій для вас області. Професійний потенціал і кар’єрні перспективи.

психологічний портрет

Головною рушійною силою розвитку індивідуальності є її програмують властивості — спрямованість, інтелект і самосвідомість. Індивідуальність має власним внутрішнім псісамосознаніем і саморегуляцією поведінки, що складаються і діють як організатори поведінки » Я«.

Б. Г. Ананьєв представляв індивідуальність як єдність і взаємозв’язок властивостей людини як індивіда, суб’єкта діяльності й особистості. На основі оцінки властивостей особистості можна скласти її психологічний портрет, що включає наступні компоненти:

Компоненти психологічного портрета особистості

• темперамент
• характер
• здатності
• спрямованість
• емоційність
• вольові якості
• вміння спілкуватися
• самооцінка
• рівень самоконтролю

Розвиток сучасної психології словом «темперамент» позначають динамічні особливості психіки людини, тобто тільки темп, ритм, інтенсивність протікання психічних процесів, але не їх зміст. Тому темперамент ніяк не можна визначити словом «хороший» чи «поганий». Темперамент і мовою є біологічним фундаментом нашої особистості, він заснований на властивостях нервової системи людини і залежить від будови тіла людини, обміну речовин в організмі. Риси темпераменту є спадковими, тому надзвичайно погано піддаються зміні. Темперамент визначає стиль поведінки людини, способи, якими людина користується для організації своєї діяльності. Тому при вивченні рис темпераменту зусилля повинні бути спрямовані не на їх зміни, а на пізнання особливостей темпераменту для визначення роду діяльності людини. З віком змінюється лише позиція людини — з об’єкта виховання в сім’ї, школі, вузі він перетворюється в суб’єкт виховання і повинен активно займатися самовихованням. Розглянемо коротко основні компоненти, що характеризують психологічний портрет особистості. Спостерігаючи за іншими людьми, за тим, як вони працюють, навчаються, спілкуються, переживають радості і горе, ми, безсумнівно, звертаємо увагу на відмінності в їх поведінці. Одні — швидкі, поривчасті, рухливі, схильні до бурхливих емоційних реакцій, інші — повільні, спокійні, незворушні, з непомітно вираженими почуттями і т. Д. Причина подібних відмінностей криється в темпераменті людини, притаманному йому від народження. Родоначальником вчення про темперамент є давньогрецький лікар Гіппократ (V-IV ст. До н. Е.), Який вважав, що в тілі людини є чотири основні рідини: кров, слиз, жовч і чорна жовч. Назви темпераментів, дані за назвою рідин, збереглися до наших днів: холеричний, походить від слова «жовч», сангвінічний — від слова «кров», флегматичний — слиз і меланхолійний — чорна жовч. Переважанням тієї чи іншої рідини Гіппократ і пояснював вираженість певного типу темпераменту у конкретного человека.способность до групового взаємодії

типи темпераментів

сангвінік

Сангвінік — це володар сильного типу нервової системи (тобто нервові процеси мають силу і тривалістю), врівноваженого, рухомого (збудження легко змінюється гальмуванням і навпаки) Сангвініка характеризує «активний» тип темпераменту. У них сильна, врівноважена, рухлива нервова система. Це означає, що у сангвініків сильні як процеси збудження, так і гальмування. Вони добре справляються з психічними та емоційними навантаженнями, при цьому врівноважені в своїх почуттях і діях. А рухливість психічних процесів допомагає їм легко пристосовуватися до обставин. Сангвінікам властива гнучкість поведінки і висока соціальна адаптивність. Нижче наведені основні характеристики, властиві такому виду темпераменту.

• безтурботний
• легковажний
• живий
• активний
• Товариський
• балакучий
• трудоголік
• поверхневий
• чуйний
• балакучий
• доброзичливий
• легко пристосовується
• яскравий
• нетерплячий
• безвідповідальний
• непостійний
• гнучкий
• легкий
• щасливий

холерик

Холерик, як і сангвінік, легко береться за нові справи, але далеко не завжди доводить їх до кінця. Це в більшості випадків пов’язано з невмінням правильно розподіляти свої сили. Холерик дуже любить різні зміни, при цьому, як не дивно, він буде радий будь-яких змін: як позитивним, так і не дуже. Подібні реакції його самого часом дивують. Підвищена емоційність холериків призводить до того, що всі їхні думки буквально «написані на обличчі». Можна з легкістю сказати, коли холерикові цікаво, коли він нудьгує або роздратований, оскільки приховати свої емоції холерикові навряд чи вдасться. Люди цього типу є мрійниками, для них дуже привабливі творчі види діяльності, причому в творчість вони занурюються повністю, і краще в цей момент їм не заважати.

• володіє просто нескінченним запасом енергії;
• настрій змінюється різко і часто;
• трапляються бурхливі сплески емоцій;
• властиві стрімкі рухи, поривчастість і швидкість;
• якщо за щось береться, то це справа стає для нього дуже важливим, вкладається в нього маса енергії і пристрасті;
• часом буває складно переключити увагу.

флегматик

Флегматик відноситься до врівноваженого, інертного типу темпераменту. Інертність психічних процесів означає, що таких людей важко вивести з рівноваги. Але якщо флегматика «завести», то швидко заспокоїти вже не вийде. Правда, в основному, такі люди мають рівний настроєм і мало реагують навіть на сильні емоційні потрясіння.

У нижчеперелічених якостях знайдіть властиві вам.

• методичний
• уважний
• врівноважений
• пасивний
• миролюбний
• повільний
• замислений
• спокійний
• стриманий
• розслаблений
• непохитний
• розмірений
• тихий
• контролюючий себе
• мрійливий
• Люблячий рутинну працю
• поволі вчиться
• наполегливий
• сором’язливий
• Похмурий

меланхолік

Меланхоліки мають слабкою нервовою системою. Це означає, що такі люди насилу переносять високе навантаження, швидко втомлюються. У них чутлива, вразлива психіка.

Меланхоліків відрізняє емоційна нестабільність: навіть невелике утруднення здатне збити їх з пантелику і викликати серйозні переживання. Меланхолік, як жоден інший тип темпераменту, вміє тонко відчувати оточуючих людей і зовнішній світ. Наведені нижче якості властиві тільки меланхолікам.

• песимістичний
• сумний
• серйозний
• нервовий
• мрійливий
• Занурений в себе
• тихий
• стриманий
• замкнуте
• сором’язливий
• образливий
• плаксивий
• Невпевнений у собі
• вразливий

В Інтернеті іноді трапляються «тести», які дають оманливе уявлення про особистість людини ( «натисніть на 5 картинок і отримаєте результат»). Зрозуміло, це псевдорезультати, який ні про що вам не скаже, тому що складання психологічного портрета — це робота, причому робота довга, правда цікава і плідна. Психологічний портрет відразу прояснити в особистості дуже багато (навіть якщо ви складаєте його про себе).

Тому якщо ви хочете скласти свій психологічний портрет, то я пропоную вам таке керівництво з серії запитань нижче. Ви можете скласти як свій психологічний портрет, так і психологічний портрет іншої людини, який вам цікавий. Все що вам для цього знадобиться, так це годину або півтора часу, кілька аркушів паперу і ручка. Якщо ви захочете, щоб ваш психологічний портрет згодом проаналізував психолог, то я рекомендую відразу записувати відповіді в текстовий файл на комп’ютері, потім ви можете надіслати їх мені (враховуйте, що аналіз психологічного портрета вже буде коштувати вам грошей).

Я задаю вам питання в безособистісної формі і в третій особі ( «у що людина вірить?»). Якщо пишете про себе, то просто адресуйте ці питання собі, наприклад: «у що я вірю?» Відповідайте на питання тільки чесно і добре подумавши.

Отже, приступимо!

Психологічний портрет:

1) Темперамент, в пропорціях (сангвінічний, флегматичний, меланхолійний, холеричний)

2) Картина світу. Як людина бачить світ, бачить людей, бачить себе і свою роль у світі. У що людина вірить? Які є переконання і принципи? Які є забобони і сумніви?

3) Архетип особистості. Ідентифікація. З ким себе ассоціірут людина, до кого себе зараховує, ким хотів би бути (або здаватися)? (Підказка. Ключові чоловічі архетипи: жертва, зацькований, авантюрист (солдат удачі), герой, переможець. Ключові жіночі архетипи: дівчинка, господиня, коханка (спокусниця), королева, мати, амазонка.)

4) Які психологічні ролі людина грає? (Ролей можуть бути десятки. Підказка: жертва, герой, простец, розважальні, плакательная жилетка, дівчинка, учитель, гуру і т.д.)

5) Час. Відносини з минулим, сьогоденням і майбутнім — які вони? (Позитивні, негативні, нейтральні, чудові, зіпсовані).

6) Позитивні звички. Негативні звички (бажано в їх хронологічному розвитку)

7) Характер. Що в ядрі особистості, що на периферії? Піраміда (ієрархія) цінностей людини, що колись було на перших місцях, що зараз на перших місцях за значимістю? Розбийте ієрархію цінностей зверху вниз (у вигляді трикутника, тобто «піраміди цінностей») на 5-10 рівнів за значимістю, що для цієї людини буде зараз стояти на верхніх позиціях? Заодно можете скласти список з 10 найбільш значущих людей у \u200b\u200bвашому житті, але це паралельна завдання.

8) Яка людина насправді і яким він хоче здатися в суспільстві? Наскільки великий зазор?

9) Основні внутріособистісні конфлікти людини. Комплекси. Психологічні больові точки. Де, як, за яких обставин ці внутрішньоособистісні конфлікти проявляються? Чому?

10) Від чого людина залежить чи може залежати? Від чого не можна відмовитися? Конфлікти залежності. Ассертівность — від 0 до 10 балів (тобто здатність не залежати від зовнішніх оцінок і впливів, самостійність). У чому може виявлятися невпевненість?

11) Конфлікт по самооцінці. Якою мірою він присутній і як проявляється? Як людина компенсується, ніж?

12) Які цілі є актуальними? Які другорядними? Чи відрізняються справжні цілі від заявлених? Які звичні способи досягнення цілей? Новизна і консервативність. Як людина сприймає нову інформацію, як швидко впроваджує її в свою діяльність, наскільки він готовий і відкритий до будь-яких змін?

13) Швидкість (швидкість) психологічного метаболізму. Як людина переживає емоції (інтенсивно, повільно, швидко, слабо і т.д.) Домінантний канал сприйняття інформації по психологічному метаболізму: кінестетичний, аудіальний, візуальний, дигітальну? За шкалою від 1 до 10.

14) Вразливість (за шкалою від 1 до 10). Чи часто з’являється образа? Як швидко людина виходить з состоятнія образи? Як це зазвичай відбувається? Як зазвичай людина переживає образу? Критика. Як людина критикує? Критика вчинку або критика особистості?

15) Звичні способи прийняття рішень. Як це відбувається?

16) Мотивація і самомотивація. Що мотивує? Ким бачить себе людина через 1, 3, 5, 10 років?

17) Конфліктні ситуації. Як людина поводиться в конфліктних ситуаціях? Наскільки вони часті?

18) Емоційний профіль. Тип відкритої емоційності або тип закритої емоційності? Які події (слова, емоції) будуть людини емоційно зачіпати, чіпляти, які — ні? Яке «середнє» емоційний стан? Які емоційні переживання зазвичай характерні? Додатково опишіть людини 10-20 прикметниками, першими які прийдуть вам на розум, припустимо: «веселий, спокійний, недовірливий, тривожний, напружений, ображається, закритий, апатичний, турботливий, безтурботний, злий, м’який, роздратований, усміхнений, емоційно нестабільний, скутий , замислений, чутливий, що приймає і т.д. » (Це просто приклади).

19) Цінності людини. Базові особистісні якості та цінності людини.

20) Індивідуальні особливості поведінки і мислення. Який може бути прогноз на поведінку в особливих, значимих ситуаціях?

21) Правда і брехня. Звичні стратегії брехні і приховування інформації. Як людина може обманювати інших або вас?

22) Стратегії підтримки особистих і професійних відносин

23) Страхи. Чого людина боїться? Поверхнево (декларовано) і на глибокому рівні?

24) Психологічні «кнопки» задоволення. Що приносить людині задоволення, як саме? Стратегії отримання задоволення, як формуються запити? Чим людина пишається (поверхнево і глибоко)? Типи компліментів, які прийнятним і значущі для людини?

25) Відносини в колективі (будь-якому). Лояльність людини системі. Як фактори ризику можуть впливати на людину і на прийняття рішень?

26) Тактика уникнення та відхід з будь-якої системи (робочого колективу, сім’ї, дружніх відносин). Що може змусити людину вийти з якоїсь системи? Як цього уникнути?

27) Звичні способи вирішення проблем.

28) Перспективи людини (в т.ч. в його професійній діяльності). Чи є в житті людини сценарні моменти, тобто повторювані, відтворювані (однакові конфлікти на роботі або однакові проблеми в різних відносинах)?

29) Здоров’я. Сильні сторони, слабкі сторони.

30) Фінанси, кар’єра, освіта. Відносини з колективом (роль в колективі, групі).

31) Емпатія (здатність до співпереживання), гумор. Ступінь чутливості людини. Як людина проявляє емоції? Сміх, сльози — що може викликати?

32) Агресія. Як людина її виявляє? Як людина формує претензії, до чого? Як їх зазвичай висловлює? Пасивна агресія або активна агресія? Як довго він може находітьсяв конфліктній зоні? Які психологічні вигоди він може витягувати з конфліктності?

33) Секс і ерос. Що людині подобається? Який тип еросу ближче людині, які існують сексуальні ритуали, тобто ритуали залицянь, спокушання. Що людини чіпляє? Тип сексуальності. Групи сексуальних фетишів (тілесних (приємний запах і т.д.) і нетілесну (білизна і т.д.). Сексуальний апетит (гіпер-, високий, нормальний, знижений, відсутня, немає даних).

34) Дискурс. Опис мови. Тональність голосу. Письмовий дискурс. Конфлікт по спілкуванню — у чому він може виражатися? Чи вміє людина слухати і як він це робить? Психолінгвістичну норма (як багато говорить людина в середньому за день) і характеристика мовлення.

35) Поведінкові зміни за останні 5-10 років. Як людина ставиться до свого віку і часу, тілу, особистим перспективам? Чим можуть бути викликані ці зміни?

36) Парадигма вибору. Як людина вибирає? Швидкість, якість вибору. (Обираю це, тому що це гарніше, престижніше, дешевше, надійніше і т.д.)

37) Відносини з оточуючими. Наскільки значимо думку оточуючих про людину? Статус — що він означає для людини?

38) Ядро самоповаги, в чому воно виражається? Базові цінності в самохарактеристиці людини.

39) Типові способи комунікації з оточенням. Як людина будує контакти, наскільки швидко, інтенсивно? Чи вміє людина дружити? Чи вміє любити і виражати свої почуття? Наскільки сильно або слабо розвинені ці навички?

40) Зовнішність. Сильні сторони, слабкі сторони. Сприйняття тіла. Що людині подобається або що людина недолюблює щодо тілесності або зовнішності?

Примітка. Якщо ви пишете свій психологічний портрет, то, як я сподіваюся, ви будете об’єктивні. При написанні психологічного портрета іншої людини також постарайтеся бути об’єктивними, тому що багато оцінок можуть виявитися суб’етівнимі. Наприклад, за пунктом 18, коли ви будете описувати особистість людини через сініноміческій ряд, може виникати ситуативна плутанина: ви можете визначити людину як байдужого (хоча він байдужий зараз м.б. особисто до вас), а сам по собі дуже пристрасна натура (або він захоплений кимось або чимось іншим), якщо ви в сварці, то можете суб’єктивно невірно приписати цій людині злість, емоційну тупість чи якісь негативні якості, які йому невластиві. Будьте не суб’єктивні, будьте максимально об’єктивні і чесні в ваших оцінках.

Склавши психологічний портрет (свій або іншої людини), ви можете відкрити безліч цікавих речей і знайти відповіді на багато що турбують вас питання. Якщо ви бажаєте замовити розгорнутий аналіз психологічного портрета особисто у мене, то ця послуга буде коштувати вам 50 євро, я проаналізую складений вами психологічний портрет за одну психологічну сесію. Для замовлення писати або на сайт або на мою пошту, [Email protected]

Ілля Васильєв

У сучасній психології існує багато методик, всіх, природно, не перелічити. Ми будемо розглядати прості, але ефективні методи, що дозволяють оперативно складати психологічний портрет людини (при цьому сам він про це не повинен здогадуватися, бо це методи прихованою психодіагностики), наближені до стовідсоткового збігу з людиною. Вони випробувані часом, а, головне, практикою, і приносять результат в будь-яких ситуаціях, а також у професійній сфері: прийом на роботу, командоутворення і т.д .. Всі ці техніки об’єднують в кілька великих груп:

1. Особливості невербальної поведінки або мову тіла:

Жести, поза, міміка, контакт очей — це візуальні знаки, які виробляються рукою, головою, тілом, передаючи певну інформацію, або ж відображають емоції людей, а також передача інформації голосом, тембром і вібрацією. Люди використовують більш 10000 комбінацій рухів тіла і мімічних рухів м’язів обличчя, за якими можна мало не читати думки. «Правда, читати думки» можуть тільки професіонали, які посвітили багато часу для вивчення даних аспектів. У нашому випадку потрібно швидко освоїти основи, які допоможуть оперативно скласти психологічний портрет людини.

1. Особливості вербального спілкування.

Психологічний портрет особистості будується таким чином: особливості побудови пропозиції, слова-маркери, інтонація і темп мови, різка зміна теми розмови, подвійне повідомлення, конгруентність, протиріччя і т.д. Наприклад: швидкий темп мови різко знижує рівень поваги з боку оточуючих людей, як би чітко і красиво дана людина не говорив. Існує ряд розумінь, чому так відбувається, але швидше за все це пов’язано з тим, що швидка мова зазвичай асоціюється в психології зі станом нервозності і невпевненості. Взагалі вербальна поведінка, то, як і про що людина любить розмовляти, багато розповість про нього самого.

1. Одяг.

Досить швидкий і оперативний метод побудови психологічного портрета, правда, він не дає стовідсоткової гарантії, що інформація, яку ви вважаєте за тим, як людина вдягнена, буде відповідати реальності. Тому його потрібно використовувати в системі з іншими техніками або ж спостерігати регулярно, як конкретна особа одягається хоча б протягом місяця. До речі, цю техніку з успіхом використовує жіноча половин, автоматично самі того не помічаючи, часто оцінюючи людини до дрібниць по одязі. Все приходить з досвідом. Якщо Ви почнете використовувати на практиці способи побудови психологічного портрета особистості по одязі, швидко навчитеся «бачити» людини в контексті, відразу використовуйте при цьому інші методи.

1. Оперативний графологічний аналіз.

Графологія — це наука, що вивчає почерк. Графологічний психоаналіз — це мало не найефективніший метод складання психологічного портрета людини, але єдиний, який з такою ж точністю описує особистість. Цю науку постійно використовували в органах КДБ, ФБР, АНБ і ін., А зараз всілякі світові спецслужби не представляють свою роботу без графологічної психоаналізу. Спеціаліст-графолог може розповісти по рукописному тексту буквально все про що написав його особистість, а сам індивід ніколи не здогадається, звідки незнайомі люди знають про нього такі подробиці, про які навіть рідна мама не здогадується.

1. Риси обличчя (физиогномика).

Физиогномика — це наука, якої вже більше п’яти тисяч років. З давніх часів всілякі умільці, наукові діячі, мислителі, філософи намагалися прочитати по обличчю характер і долю. До сих пір в Індії є люди, які, поглянувши на людину, розкажуть все про людину, і не тільки те, який він, а ще й його минуле, і що його чекає в майбутньому. Поступово вироблені на практиці методи об’єдналися в систему і перетворилися в ряд наукових теорій. На основі цього з’явилася сучасна наука психо-фізіогнономіка. Психо-физиогномика — це психодіагностика людини по обличчю, будовою черепа, лицьових зморшок. Про це добре пише в своїх працях Е. Кречмер. Особові зморшки дозволяють виявити нажиті особливості психологічного портрета особистості. А по обличчю, будовою черепа, щелепи можна легко визначити генетичні задатки людини, закладені в ньому з народження. Так, «квадратна» потужна щелепа, як у Арнольда Шварцінегера або Дольфа Лундгрена, говорить про міцний сильний тип нервової системи її власника. На основі цього такі люди рішучі, непоступливі, часто використовують силу у вирішенні життєвих проблем. З такою физиогномические особливістю ходили більшість «братків» у неспокійні 90-ті, коли там, де крутилися нормальні гроші, діяв «закон джунглів». Психологи вже понад півстоліття проводять дослідження в даній області, постійно вдосконалюють цей метод психодіагностики, використовуючи сучасні досягнення науки і техніки. Так що в правдивості і ефективності методик, заснованих на даній темі, можете не сумніватися.

Кожна людина володіє певним типом нервової системи, поведінковими особливостями, характером особистості та сукупністю індивідуальних якостей. Знаючи про це, можна написати психологічний портрет людини або скорегувати відхилення. Він допомагає знайти відображення внутрішнього світу персони, запам’ятовує все почуття і дії цього моменту. Кожна людина є індивідуальністю, володіє власним психічним світом, може самостійно регулювати і аналізувати свою поведінку.

Характеристика людини як особистості

Правильно складений психологічний портрет допоможе підлітку з обранням професії, Роботодавцю з підбором персоналу, слідчому — з затриманням злочинця, а психолога — з виробленням правильної лінії терапії.

Приклади написання психологічного портрета особистості є в багатьох методичних посібниках. І підходів до його складання існує безліч. Проте всі фахівці в поняття особистість, включають темперамент, риси характеру, здібності, самооцінку, емоції, мотивації та соціальні установки. Всі ці особливості говорять про індивідуальність людини, визначають його значущі вчинки і умови внутрішнього благополуччя.

Темперамент і його типи

Спосіб життя людини і його поведінка в тих чи інших обставинах обумовлюється особливостями темпераменту. це найбільш значимий фактор з усіх, на яких будується психологічний портрет.

Сучасна психологія під терміном «темперамент» має на увазі особливості нервової системи і психіки індивіда. У це поняття входить: темп, інтенсивність протікання таких процесів і їх глибокий зміст. Це своєрідний біологічний фундамент особистості, характеристики якого передаються у спадок і погано коригуються.

Сьогодні існує чотири основні типи темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. Але в світі практично не існує людей, що мають чистий тип темпераменту. Зазвичай в особистості вони змішані, але переважає завжди один:

1. Сангвінік — людина з міцним характером і загартованої нервовою системою. Але це не заважає йому залишатися активним і рухливими. У такої особистості збудження легко змінюється повним спокоєм. Він швидко пристосовуватися до мінливих навколишніх обставин.
2. Холерик — легкий на підйом людина, але йому дуже складно довести справу до кінця. Це енергійна, емоційна персона, яка виставляє свої почуття напоказ як маленька дитина.
3. Флегматик завжди спокійний і трохи загальмований. Однак, якщо ситуація виводить флегматика з себе, то ніяка сила вже не зупинить цей «ураган».
4. Меланхолік — особливо чутлива людина і дуже нестабільний емоційно. Він легко впадає в депресію, навіть по самому незначному приводу.

Риси характеру

неповторне, індивідуальне поєднання стійких психологічних рис особистості і сукупність індивідуальних особливостей людини називається характером. Він показує відношення людини до світу і виражається в поведінці і вчинках. Структура його розділяється на групи рис, що виражаються в відношення особистості до себе, трудової діяльності, суспільству і речей.

Характер знаходиться в тісному взаємозв’язку з темпераментом, що обумовлює особливості поведінки індивіда в різних ситуаціях. Однак темперамент є вродженою особливістю, а характер змінюється протягом усього життя.

Самохарактеристика є важливим моментом опису характеру людини. Прикладом цьому служать численні профілі в соціальних мережах. За автопортрету можна зрозуміти ставлення людини до більшості сфер життєдіяльності і оточуючим.

здібності

Здібностями називаються такі психічні якості, завдяки яким людина може легко отримати знання, вміння і навички. У психології здібності розглядаються як особливе властивість психологічного системи, яке виражається в рівні її продуктивності: точності, стійкості і швидкості функціонування.

Ці параметри вимірюються шляхом вирішення завдань різного ступеня складності, знаходження способів виходу з конфліктних ситуацій, швидкості мислення, результативності та т. Д. Найбільш вдалий варіант застосування здібностей — це коли є схильність до певної сфери діяльності укупі з цікавістю до цього заняття.

Здатністю поділяють на спеціальні та загальні:

• Загальні виражаються до зумовленості до великої сфері діяльності. Їх формують інтелектуальні сили і особливості особистості.
• Спеціальні здібності виступають як соціально-психологічної основи розвитку тяги до певної сфери справи. Це може бути наука, музика, викладання, техніка і багато іншого.

самооцінка

Охарактеризувати людину, не знаючи його самооцінки, практично неможливо. Тому фахівці приділяють особливу увагу цим параметром індивіда. багато соціологічні служби роблять на цьому особливий акцент, коли займаються написанням психологічного портрета особистості.

Наприклад: «Василь Петрович Років володіє високими здібностями в галузі фізики, але має занижену самооцінку. З цієї причини він не зможе в даний час взятися за управління колективом лабораторії ».

При цьому опис особистісних якостей людини безпосередньо залежить від обставин і сфери діяльності, яка їх запитує. Часто психологічний портрет носить строго конфіденційний характер.

емоційність

Психічне життя людини базується на волі, емоціях і розумі. Воля і розум ще можуть підкорятися персони, а ось емоції виникають незалежно від бажання. Вони є відображенням особистої значущості, оцінки ситуації, переживань, почуттів і натхнення. В цьому проявляється суб’єктивність і мимовільність почуттів. Уміння керувати емоціями необхідно в першу чергу для збереження здоров’я і честолюбства. Під цим поняттям мається на увазі вміння їх приховувати, т. Е. Робити вигляд, зберігати обличчя і особливий статус.

мотивація

Мотивація як процес формування мотиву і самі мотиви у різних людей мають ряд стабільних особливостей. У кого-то спостерігаються розгорнуті мотиваційні процеси, у деяких вони приховані або поверхневі. У одних суб’єктів мотив може бути дуже сильним, Що доходить до азарту, у інших — слабким і нестійким.

Відомо, що потреби людей виражаються в різного ступеня і по-різному. Біологічні потреби відштовхуються від статури, конституції, здоров’я і темпераменту. Для кого-то досить забезпечення задоволення фізіологічних потреб і безпеки. А для інших важливіше духовні цінності, високі соціальні потреби, необхідність в самовираженні і реалізації творчих здібностей.

соціальні установки

Зразком найбільш очевидною з функцій спілкування є передача інформації. Це найчастіше обмін відомостями, змістом і сенсом. Таку сторону спілкування називають смисловий або семантичної. Передача інформації впливає на поведінку людини, його дії, організованість, внутрішній стан і вчинки.

Спілкування — це дуже делікатний і тонкий процес взаємодії між людьми. Тільки за допомогою спілкування можуть якісно і багатогранно розкритися індивідуальні особливості кожного учасника. Ця характеристика вкрай важлива для такої інтерпретації, як складання психологічного портрета особистості.

Зразок написання псіхопортрета

Готовий психологічний портрет особистості можна спостерігати на прикладі учня психологічного факультету, Інституту Міжнародних відносин — Сергія Ю., 21 роки.

Щоб описати псіхопортрет, використовувалися індивідуальні дані, бесіда з друзями, випробуваним і тестування 16-факторним особистісним опитувальником Кеттела.

Сергій Ю. відрізняється стандартним статурою, високим зростанням і яскравою зовнішністю. Він любить фізичні навантаження, спортивні тренування і велоспорт. Має відмінну координацію рухів, точність і силу. Займається в секції стрільби з лука, багато читає і аналізує.

Міміка Сергія жива, емоційна і рухома. Посмішка відкрита і доброзичлива. Молода людина активно жестикулює в розмові і швидко переключається з однієї теми на іншу. При цьому голос у нього досить гучний і трохи хрипкий.

Дитинство хлопчик провів в оточенні літніх родичів. Так як вони з мамою проживали з двома бабусями і дідусем. Братів і сестер у молодої людини немає. Мама активно займалася вихованням сина, а дідусь передавав досвід різьблення по дереву. Тому Сергій закінчив спортивну школу, вміє грати на гітарі і відмінно ріже по дереву. Однак має схильність спілкуватися з людьми і активно їм допомагає, тому вибрав професію психолога.

Сергій Ю. не любить усамітнення, він добре відчуває себе у великих компаніях і швидко знаходить контакт з незнайомими людьми. Друзів у нього багато, завдяки відкритості та уважності молодого чоловіка люди притягуються до нього.

Дані, отримані в результаті тестування за методикою Кеттела, говорять про те, що Сергій Ю. відрізняється вираженою соціальною проникливістю, зауважує прихований сенс життєвих ситуацій і уважний до міжособистісних відносин. Він добре розуміє людей, мотиви їх поведінки і переживання. У конфліктних ситуаціях прагне знайти компромісні рішення і вирішити ситуацію без насильства.

Разом з тим випробуваний насторожений, внутрішньо напружений і часом відчуває тривогу. Він має власну точку зору і прагне затвердити її серед оточуючих. Воліє самостійно приймати рішення.

Сергій легко справляється з абстрактними завданнями, швидко встановлює причинно-наслідкові зв’язки між явищами. Має багату фантазію і розвиненим образним мисленням.

Характер Сергія близький до холерикові. Він енергійний і емоційний. Швидше оптиміст, так як легко переживає неприємності. Холерики зазвичай прямолінійні і всі говорять в очі. Вміє зберігати таємниці і виконувати складні завдання. Постійно перебуває в русі.

Друзі характеризують Сергія як чесного і відкритого людини, який завжди прийде на допомогу. Він активний і трохи авантюрист. Багато дівчат відчувають до нього симпатію, але він тримає з ними дистанцію.

Самооцінка молодої людини адекватна. Знає свої сильні і слабкі сторони, а також впевнений в собі. Самостійна особистість, зі своїм стрижнем, поглядами і бажаннями. Прагне до нового, активно розширює кругозір і коло свого спілкування.

Психологический портрет преступника: зачем его составлять, и как с ним работать

В США, Канаде и Западной Европе моделировать личность неустановленного преступника исследователи начинают с конца 50х годов XX века. Поэтому к настоящему моменту в англоязычных странах терминология уже сложилась. Под профилированием понимают процесс формирования психологического «портрета» правонарушителя (набора характеристик личности) на основе имеющейся информации о преступлении (его места, личности жертвы, особенностей и пр. сведений).

Процесс профилирования основан на убеждении в том, что личность преступника проявляется в особенностях его поведении. Он (преступник) повторяет своё поведение, а некоторые поступки доведены до автоматизма, то есть выпадают за грань сознательного контроля. В итоге преступник оставляет «следы», так называемые «психологические маркеры», по которым «профайлер» может его вычислить, то есть сделать выводы о его личности.

Зачем нужно составлять психопрофиль?

1. Чтобы сузить список подозреваемых методом исключения из их числа лиц, не подходящих под описание психологического портрета преступника.
2. Чтобы помочь оперативно-розыскным органам информацией о неизвестном преступнике.

Между профилированием и детективной работой существует тесная связь. Однако профайлер в отличие от детектива разыскивает не конкретного человека, а создаёт модель лица, совершившего преступление. Созданная им модель ложится в основу рекомендаций по раскрытию преступления и поиску преступника.

Что такое «портрет преступника»? Это что-то вроде фоторобота?

Удивительно, но да, профайлер может и фоторобот составить, но при условии, что у него будет достаточно информации.

Результатом профилирования может быть: описание внешних признаков разыскиваемого по методу словесного портрета; графическое или фотографическое моделирование этих признаков; собирательные (синтетические) портреты внешности разыскиваемого, составляемые с помощью технических средств-компараторов, идентификаторов и фотороботов.

Как правило, профайлер способен установить возрастной диапазон, расовую принадлежность, «модус операнди» (образ действий), уровень образования и образ жизни, привычку к пользованию определенным транспортом, вероятность наличия судимостей или обращений к психиатрам, и, возможно личные психологические черты. Психопрофиль может описывать сценарий фантазий конкретного убийцы или даже очертить место возможного проживания.

Разберём, как работает профилирование на примере

Дэвид Кантер, психолог, занимающийся профилированием (сам он предпочитает, чтобы его называли профайлером) консультировал полицейских, расследовавших серию изнасилований и убийств в Лондоне в середине 1980-х годов. Используя информацию о преступлениях, предоставленную полицией, а также свои познания в психологии, он предположил, где преступник жил (в районе первых трех нападений), кем мог работать (разнорабочий, вероятно, связан с железнодорожным предприятием), каков его социальный статус (одинокий мужчина с парой друзей) и каков его «психологический бекграунд», послуживший стимулом для совершения преступления.

Созданный Кантером психопрофиль позволил полиции сузить список подозреваемых (изначально он насчитывал около тысячи человек), сосредоточившись на личности Джона Даффи. Его арестовали, а позже доказали вину и осудили. Профиль Кантера оказался на удивление точным. Кстати, полиция использовала профиль только для своей внутренней работы. «Портрет преступника» не использовали в суде в качестве доказательства вины нападавшего.

Как «профайлер» приходит к гениальным выводам?

Профайлеры работают по установившейся методике, и она не столь романтична, как в популярных детективных сериалах. Процесс построения психологического портрета состоит из пяти основных стадий.

Первая стадия: сбор информации

Специалист тщательно осматривает место происшествия. Любая незначительная деталь может способствовать сужению круга подозреваемых.

В профилировании существуют термины: «первичная» и «вторичная» сцена места преступления. Заключение будет тем эффективнее, чем меньше изменений в месте преступления внесено с момента его совершения до осмотра места преступления, так как изменение обстановки может дать ложную трактовку личности преступника. И вот тут сходство с сериалами и детективами поистине огромное. Помните, как запыхавшийся детектив на подходе к месту преступления кричит: «Не трогайте ничего!».

Основные источники информации: фотографии (причем их должно быть значительное количество), видеозаписи, опросники, заполняемые следователем во время проведения осмотра места происшествия, подробные результаты судмедэкспертизы (если её проводили), максимально полная информация о жертве (для создания виктимологического «психологического портрета»).

Вторая стадия: классификация неизвестного преступника

Доминантным классификационным основанием выступает факт организованности преступника. Это степень планирования и фактор четкости определения жертвы. Следующее важное основание для классификации: мотивация преступника. Выделяют тип-призрак (целесообразность преступления оправдывается с точки зрения каких-либо моральных или религиозных взглядов) и тип-гедонист (преступление совершается в силу желания его совершить). И третье основание: цель совершения преступления. Здесь выделяют преступника, сосредоточенного на процессе (в случае сексуальных убийств здесь идет ориентирование на изнасилование и убийство) и преступников, сосредоточенных на акте (в случае сексуального убийства идет ориентирование на изнасилование). Следует отметить, что третье основание относится в большей степени к серийным убийцам.

Третья стадия: создание вероятностной модели личности преступника

Систематизация всей полученной информации о преступнике и подготовка рекомендаций по оптимизации расследования преступлений.

Четвёртая стадия: предположение стратегии захвата

На основании заключения профайлера с достаточной степенью вероятности прогнозируются обстоятельства (место, время, жертва и т. д.) совершения следующего преступления и рекомендации по задержанию преступника.

Пятая стадия: разработка рекомендаций относительно тактики допроса преступника

Если это «профилирование» такое эффективное, почему его широко не используют на практике?

Метод профилирования до сих пор не приняли в качестве научного. Вопросы есть и к методике, и к проблемам, возникающим при её использовании на практике. Например, профилирование эффективно при расследовании убийств на сексуальной почве, ритуальных убийствах, изнасилованиях, безмотивных поджогах. Однако полицейские отмечают, что профилирование «не работает», когда жертва – лишь средство в достижении преступной цели.

Недостатком является и то, что профайлеру для работы нужно максимум информации, а это большая редкость. Более того, исторически сложилось так, что основной метод получения информации о природе поведения преступников определенной категории – это интервью лица, совершившего сходное преступление. Да, такая «беседа» несёт пользу. Но она также несёт и спорную информативную ценность.

Многие исследователи считают профилирование скорее искусством, чем наукой. Они не находят в ней системы. Однако, благодаря этой методике, было раскрыто немало преступлений в США и Западной Европе.

Источник: psychlotron.org.uk

Психологічний портрет значимого дорослого у підлітковому віці

Спілкування підлітка багато в чому обумовлюється мінливістю його настрою. Протягом невеликого проміжку часу воно може змінюватися на прямо протилежний. Мінливість настроїв веде до неадекватності реакцій підлітка. Наприклад, реакція емансипації, що виявляється в прагненні вивільниться з-під опіки старших, може приймати під впливом моменту такі крайні форми вираження, як втечі з дому.

Нестійкість підлітка, невміння чинити опір тиску з боку дорослих найчастіше ведуть до «відходу» із ситуації. Поведінка підлітка також  певною мірою характеризується дитячими реакціями. При надмірних очікуваннях від підлітка, пов’язаних з непосильними для нього навантаженнями, або при зменшенні уваги з боку близьких може слідувати реакція опозиції, що характеризується тим, що він різними способами намагається повернути увагу, переключити її з когось іншого на себе. Характерними для підліткового віку є імітація чиєїсь поведінки. Найчастіше імітується поведінка значущого дорослого, яка досягла певного успіху, причому в першу чергу звертається увага на зовнішню сторону [10]. При недостатній критичності і несамостійності в судженнях такий зразок для наслідування може зробити негативний вплив на поведінку підлітка. Порівняно рідко проявляється у підлітків негативна імітація, коли певна людина вибирається в якості негативного зразка. Найчастіше це буває будь-хто з батьків, які заподіяли багато горя і образ підлітку.

Слабкість і невдачі в якій-небудь області підліток прагне компенсувати успіхами в іншій. Причому порівняно часто зустрічаються форми гіперкомпенсації, коли для самореалізації вибирається область діяльності, що представляє найбільші труднощі [19].

У ряді випадків позиції  дорослих по відношенню до підлітка несприятливі для його розвитку. Наприклад, авторитарна  позиція по відношенню до підлітка може стати умовою, що викривляє його психічний і соціальний розвиток. І це не лише проблема стосунків дітей і батьків. За цим стоїть формування стилю відносин підлітка з іншими людьми. Часто підліток з авторитарної сім’ї жорстко спілкується з однолітками, висловлює неповагу до дорослих, явно демонструє свою свободу, порушуючи норми поведінки у громадських місцях. У той же час в сім’ї з благополучними відносинами підліток вже здатний відповідати суспільним очікуванням у сфері спілкування та бути достатньо прогнозованим.

Недолік уваги, турботи і керівництва, формалізм дорослих болісно сприймаються підлітком. Він відчуває себе зайвим, бо є джерелом клопоту. Підліток у подібних випадках зазвичай починає жити своїм таємним життям.

Надмірна опіка і  контроль, необхідний, на думку батьків, також нерідко приносять негативні наслідки: підліток виявляється позбавленим можливості бути самостійним, навчитися користуватися свободою. У цьому випадку у нього активізується прагнення до самостійності. Дорослі ж нерідко реагують на це посиленням контролю, ізоляцією свого чада від однолітків. У результаті протистояння підлітка і батьків лише зростає.

Надмірне заступництво, прагнення звільнити підлітка від  труднощів і неприємних обов’язків  призводять до дезорієнтації, нездатності  до об’єктивної рефлексії. Дитина, що звикла до загальної уваги, рано чи пізно потрапляє в кризову ситуацію. Неадекватно високий рівень домагань і жадання уваги не поєднуються з малим досвідом подолання складних ситуацій [20].

Разом з тим багато підлітків прагнуть уникати конфліктів, намагаючись приховати недозволені вчинки. Прагнення до явних конфліктів з батьками проявляється порівняно рідко. Швидше використовуються зовнішні форми відстоювання своєї незалежності, такі, наприклад як зухвалість в спілкуванні. Підлітка може приваблювати ореол зухвалості як символ його особистої свободи. Проте підліток, насправді, сензитивний до культурних очікувань його поведінки у стосунках з батьками.

 

1.3. Психологічний портрет значимого  дорослого у підлітковому віці

 

Вивченням питання впливу на розвиток особистості існуючого значущого дорослого (так званого «Героя-дорослого») займалася дослідник Д.В.Квартальнова. Проведене автором дослідження показало, що в підлітковому віці існує таке психологічне утворення як Герой. Герой є персоніфікованим ідеалом підлітка. Героя може не бути, він може бути Зовнішнім (коли головними для підлітка в його образі є зовнішність, таланти, суспільне визнання або гроші), або Внутрішнім (коли головним для підлітка є внутрішній світ Героя, його світогляд, внутрішні досягнення). Внутрішнім Героєм може стати значущий дорослий (Герой-Дорослий). У результаті дослідження було показано, що на ціннісну ієрархію підлітка впливає наявність Героя, специфіка підліткового віку, вплив середовища і сучасна соціальна ситуація, що транслює певний ряд цінностей [9].

Герой-Дорослий задає  напрям і мету розвитку підлітка, будучи еталоном порівняння на всіх етапах саморозвитку. Появі Героя-Дорослого сприяє хороший  інтелектуальний рівень підлітка і  високий рівень творчого мислення. Наявність і специфіка Героя впливає на вироблення Я-концепції підлітка. Якості, які підліток виділяє в образі Героя-Дорослого, з одного боку пов’язані із загальною специфікою підліткового віку, з іншого — визначаються особистісними особливостями кожного підлітка.

Відносини до підлітка в  родині поступово змінюються: якщо раніше він вважався маленьким, про якого всі дбали, то тепер, навпаки, потрібно йому турбуватись про когось. Підлітка треба навчити піклуватися про інших так само, як дорослі піклуються про рідних і близьких. Спочатку це турбота про себе самого, потім — підтримка іншого, яка спочатку носить епізодичний характер, а згодом переростає в допомогу іншому. Дорослі повинні постійно стверджувати в підлітку його глибокий внутрішній світ, який їм цікавий, показувати, що думка, яка виражається, буде врахована.

Відносини підлітка з  батьками перебудовуються, причому  не завжди «по вектору» взаєморозуміння, співчуття і постійної турботи. Незважаючи на відчуття себе дорослим, підліток, усвідомлює, що у дорослий світ йому важко увійти через відсутність різних навичок і вмінь, які є у дорослого.

Між дітьми і батьками виникає емоційна дистанція. Батьків «переоцінюють», підлітки хочуть автономії. Але автономія не означає  повного розриву з батьками, хоча і це буває. Прагнення до незалежності супроводжується появою власних поглядів, але тим не менше сімейні цінності шанують [24, c.195].

Відносини підлітків  з батьками інтенсивно розбудовуються. Велике місце займає критика способу  життя батьків. Незважаючи ні на що відносно міцними залишаються емоційні зв’язки.

Тим не менш спілкування  батьків і підлітка вельми конфліктно, суперечливо. Конфлікти між батьками і підлітками призводять до появи  дуже стійкою особистісної тривожності, яку важко коригувати, про що свідчать дослідження Г.М. Прихожан [10].

Ставлення підлітка до своїх  батьків залежить від того яке  місце в сімейній ієрархії він  займає. Адлер вважав що відносини  між братами і сестрами залежать від порядку народження. Старший  має привілейоване становище  поки він єдина дитина в сім’ї. Як тільки з’являється наступний, його привілеї закінчуються. Це стає для первістка драмою. Адлер вважав, що перша дитина, яка народилася в сім’ї прагне до лідерства і влади. Тому він, стаючи підлітком, вимагає від інших дітей підпорядкування. Єдина в сім’ї дитина стає егоїстичною і чутливою до материнської любові. У підлітковому віці вона зазнає труднощів у спілкуванні з однолітками. Другу (середню) дитину в сім’ї веде за собою старша, в результаті чого у неї з’являються більш високі домагання. Остання (наймолодша) дитина прагне до ще більших досягнень, виростає честолюбною.

Дорослий виступає зразком  діяльності. У співпраці з ним  підліток займає позицію його помічника. Участь у спільній праці формує відповідальність, самостійність, уважність. Однак не завжди образ-ідеал дорослого збігається з батьком чи матір’ю. Швидше буває навпаки, підліток переосмислює їх роль і значення у своєму житті. Старші підлітки поступово розуміють, що ідеал має конкретні, земні особливості. Але, володіючи тільки чорно-білою логікою, підлітки бувають категоричні і безжальні в оцінках своїх батьків. Причина цього не тільки в психофізіологічних особливостях самого підлітка, але і в системі сімейних відносин. Таким чином, на дорослішання підлітка великий вплив робить його головна діяльність — навчання, а також сім’я, оточуючі дорослі, однолітки та друзі. Спілкування з однолітками відкриває підлітку самі різні перспективи — від благополучного життя, в якій розкриються його потенціали, до хворобливих розчарувань. Це стосується не тільки спілкування між дівчатками і хлопчиками, але і взаємодії підлітків однієї статі, яке може сприяти як конструктивній діяльності, так і деструктивній: злодійство, грабіж, хуліганство. Щоб зрозуміти спрямованість діяльності, потрібно орієнтуватися у відносинах підлітка з дорослими і вчителями й уміти аналізувати його самосвідомість, «Я-концепцію».

 

 

Висновки до Розділу 1

 

Підлітковий вік — перехід від дитинства до дорослості, де опукло переплітаються суперечливі тенденції соціального розвитку. Звідси і двояке значення цього періоду для становлення особистості людини. З одного боку, для цього складного періоду показові негативні прояви, дисгармонійність в будові особистості, згортання перш усталеною системи інтересів дитини, протестуючий характер його поведінки по відношенню до дорослих. З іншого боку, підлітковий вік відрізняється і масою позитивних факторів: зростає самостійність дитини, більш різноманітними та змістовними стають всі відносини з іншими дітьми та дорослими, значно розширюється й істотно змінюється сфера його діяльності, розвивається відповідальне ставлення до себе, до інших людей і т. д. Головне, даний період відрізняється виходом дитини на якісно нову соціальну позицію, в якій реально формується його свідоме відношення до себе як члену суспільства.

Формування взаємин  з дорослими і однолітками  є невід’ємною частиною процесу  соціалізації підлітків, і від того, наскільки гармонійними вони будуть, залежить і те, наскільки добре  людина зможе «вписатися» в навколишній  його суспільство, знайти своє місце в ньому, самореалізуватися. Відомо, що соціалізація відбувається протягом усього життя людини, але підлітковий вік, як прикордонний етап, має тут свою специфіку.

В отроцтві спілкування  з батьками, вчителями та іншими дорослими починає складатися під впливом виникає почуття дорослості.

Підлітки починають  чинити опір по відношенню до раніше виконуваних  вимог з боку дорослих, активніше  відстоювати свої права на самостійність, що ототожнюється в їх розумінні  з дорослістю. Вони болісно реагують на реальні або уявні обмеження своїх прав, намагаються обмежити претензії дорослих по відношенню до себе.

Незважаючи на увагу  протидії проявляються по відношенню до дорослого, підліток відчуває потребу  в підтримці. Особливо сприятливою  є ситуація, коли дорослий виступає в якості одного. У цьому випадку дорослий може значно полегшити підлітку пошук його місця в системі нових, складних взаємодій, краще пізнати себе. Спільна діяльність, загальна проведення часу допомагають підлітку по-новому дізнатися співпрацюють з ним дорослих. В результаті створюються більш глибокі емоційні та духовні контакти, підтримують підлітка в житті.

Дорослий повинен бути другом підлітка, але іншому особливим, відмінним від одного-однолітка. Це обумовлено не тільки відмінністю  соціальних позицій дорослого і дорослішає людини (один уже має певне коло обов’язків і витікаючи з них права; інший ще тільки прагне отримати ці права, маючи досить смутні уявлення про обов’язки), але і тією особливою психологічною функцією, яку має виконувати дорослий. Дорослий — один-керівник. Його завдання — допомогти підлітку пізнати себе, оцінити свої здібності та можливості, знайти своє місце у складному світі дорослих.

Завдання дорослого  – бути поруч з підлітком. А це значить – вчасно прийти йому на допомогу, підказати, порадити, а якщо виникне необхідність — більш активно втрутитися в життя підлітка. Дорослий поруч – це значить, що у підлітка є надійний і досвідчений друг, який вміло і тактовно поведе його через труднощі отроцтва і юності. Це означає, що підліток завжди буде відчувати так необхідну йому в цей час свободу і самостійність, повагу і довіру. Це означає, що його потреби, бажання та інтереси зустрінуть розуміння і підтримку.

 

Розділ 2

Програма та методи дослідження  психологічного портрету значимого  дорослого у підлітковому віці

 

2.1. Методичне  обґрунтування емпіричного дослідження

 

Для діагностування психолоічного  портрету значимого дорослого у  підлітковому віці треба застосовувати  відповідні методи та методики. Дослідники вказують на те, що для того, щоб отримати достовірні і надійні результати необхідно, щоб психодіагностичні методи, які використовуються в дослідженні були науково обґрунтованими. На думку Л.Д.Столяренко, Р.С.Немова та інших, методи повинні відповідати таким вимогам, як: валідність, надійність, однозначність та точність.

Психологи зазначають, що крім методики, що застосовується, на результати психодіагностики впливає ситуація, її розуміння досліджуваним, отримувана ним інструкція, а також  особистість і поведінка самого дослідника під час тестування. Дослідник, приступаючи до вирішення теоретичної чи практичної задачі, має перш за все вміти бачити проблему в цілому, вміти виділяти соціально-психологічну проблематику з загальної сукупності, наприклад, педагогічних проблем, формулювати цілі та задачі дослідження в кожному окремому випадку. Обираючи той чи інший метод, дослідник має чітко усвідомлювати його переваги та недоліки, що застосовуються до вже вивченої сфери уявлень, вміти комбінувати різноманітні методи, перевіряючи їх за допомогою отриманих висновків та даних, знати межі переносу експериментальних результатів на поведінку людини в звичайній ситуації. Успішне виконання психологічного дослідження можливе лише у випадку хорошого знання теорії та методології вікової та загальної психології.

Мета проведення нашого емпіричного  дослідження: визначити психологічний  портрет значимого дорослого  у підлітковому віці.

Завдання дослідження:

• Підбір методик дослідження;

• Провести діагностичне дослідження з визначення психологічного портрету значимого дорослого у підлітковому віці;

• Надати загальні рекомендації

Для дослідження психологічного портрету значимого дорослого у підлітковому віці ми використовували наступні методики:

Психологический ⚠️ портрет современного студента: готовый образец написания, характер

Психологический портрет любой социальной группы — это всегда собирательный образ, который содержит в себе самые яркие и типичные черты представителей этой группы. Предлагаем проанализировать основные свойства современных студентов и создать их психологический портрет.

Психологический портрет личности студента

Студенты вузов — это молодые люди в возрасте от 18 до 25 лет, учащиеся высших учебных заведений. В России численность этой социальной группы составляет 4 миллиона человек.

Согласно теории У. Штрауса и Н. Хоува, современные студенты — это представители поколения Z.

Источник: heaclub.ru

Для современных молодых людей характерны:

• «клиповое» мышление, когда любая информация усваивается быстро, но маленькими порциями; 
• слабо развитые коммуникативные способности по сравнению с другими поколениями, что объясняется активной виртуальной жизнью;
• гиперактивность;
• независимость мнений;
• склонность к постоянному саморазвитию и получению новых знаний.

Эти качества сформировались в современном поколении студентов не случайно. Их развитию способствовала цифровая эпоха, в которую молодым людям было суждено родиться. Ни одно из предыдущих поколений не получало информацию в таком объеме, как поколение, появившееся на свет после 2000-х. 

Дополнить портрет современных учащихся вузов помогает статистика. Известно, что:

1. Каждый 10-й студент в России живет в общежитии.
2. 94% студентов не связаны семейными узами.
3. У 81% студентов нет личного транспорта.
4. 72% учащихся вузов предпочитают интеллектуальный труд физическому.
5. Больше половины студентов предпочитают совмещать учебу с работой и выбирают заочное обучение.
6. Количество студентов, обучающихся на бюджетном отделении меньше, чем учащихся на коммерции.
7. Самыми популярными интернет-ресурсами у современных молодых людей остаются социальные сети.

Каким должен быть идеальный студент, какими качествами обладать

Независимо от принадлежности к тому или иному поколению, представление об идеальном студенте с годами не меняется. Вот список качеств, которыми должен обладать успешный студент и перспективный молодой специалист:

1. Самостоятельность. Программа подготовки в вузе в отличие от колледжа нацелена на развитие у молодых людей именно этого качества. Самостоятельно нужно изучить большой объем информации, самостоятельно приходится готовиться к семинарам, докладам и выступлениям. Это не всем учащимся дается легко, однако у современных работодателей наличие данного качества у сотрудников имеет огромное значение.
2. Стремление постоянно развиваться. Это скорее личное качество, которое трудно приобрести. Но если оно есть, считайте, что получили подарок свыше. Желание развиваться и познавать новое, помимо личного удовлетворения, обещает постоянное профессиональное развитие и достойное вознаграждение за свой труд.
3. Правильное отношение к критике. Это качество, необходимое в жизни не только студентам. Самое важное в критике — понимать суть претензий и использовать их для личного роста и самосовершенствования.
4. Выявление своих сильных сторон. Важное свойство для любого человека. Реальная оценка своих возможностей помогает максимально эффективно проявлять себя сначала в учебе, а затем и в работе.
5. Развитие своих талантов и способностей. Просто принять свои сильные стороны как данность — недостаточно. Чтобы добиться настоящего успеха, свои таланты и способности необходимо постоянно развивать.
6. Способность к командной работе. Вуз лишь отчасти может воспитать это свойство в человеке. В учебе командная работа встречается не часто, зато в профессиональной сфере — ежедневно.
7. Ответственность. Важное свойство состоявшейся личности — нести ответственность за свои поступки/работу/результаты. Даже в случае неудовлетворительных и провальных результатов. Перекладывание ответственности на других и желание найти виноватых ведет к деградации личности.
8. Умение слушать. Это мегаполезное качество как для студентов и молодых специалистов, так и для остальных категорий людей. Оно позволит комфортно чувствовать себя в любом коллективе.

Как написать портрет современного студента

Чтобы написать портрет студента 21 века, необходимо четко понимать, что это за люди, чем они живут, что любят, чем увлекаются и как относятся к жизни, каков их характер и темперамент.

Сегодня исследованиями портрета студента занимаются сразу несколько наук: статистика, социология, психология. 

Вот некоторые результаты этих исследований, которые помогают лучше узнать современную молодежь:

1. Лишь немногие молодые люди готовы заниматься волонтерством и общественно-политической деятельностью, заниматься в студенческих клубах и кружках.
2. Всего 45% учащихся вузов читают классические произведения хотя бы один раз в неделю. 
3. В музыке молодежь предпочитает рок, хип-хоп, электронную и классическую музыку.
4. Из кино им нравятся боевики, голливудские комедии и зарубежные сериалы.
5. Примером для подражания студенты предпочитают выбирать успешных людей из близкого окружения.
6. Степень магистра большинство из учащихся считает достаточным фактором для построения карьеры в будущем.

Чем отличается от студентов времен СССР

Помочь в создании психологического портрета может сравнение двух поколений. Например, советского и современного в силу их контрастности. Ведь студенты СССР и современной России — если люди не с разных планет, то из разных стран точно. У них абсолютно другие образовательные стандарты, общественные ценности, жизненные планы и личные желания.

Перечислим эти отличия:

1. Советские студенты жили под опекой государства, что позволяло им чувствовать себя в относительной безопасности от внешних факторов. Зато современная молодежь свободна от обязательств и привыкла полагаться на свои силы и силы своей семьи. 
2. Студенты СССР — наивные романтики, верящие в добрые советские идеалы, современные учащиеся вузов — рациональные прагматики, следящие за курсом рубля на валютном рынке.
3. Советские люди воспитывались в совершенно другой системе ценностей, где во главе угла стояли отношения между людьми, а не материальные ценности. В современном обществе человек человеку — конкурент, а главной целью каждого видится достижение материального благополучия.
4. У советских студентов не было доступа к огромному количеству источников информации, который имеют современные молодые люди. В СССР новости дозировали, негатив и вовсе скрывали. Современные молодые люди с детства поглощают огромное количество негативной информации, что способствует развитию их личности в негативном ключе.
5. Система образования СССР давала студентам более прочные, фундаментальные знания, нежели современная система российского образования. В советское время знания были ценны, в обществе был культ знаний. У современных студентов знания не особенно в почете, куда большего уважения удостаиваются врожденные или приобретенные таланты сокурсников.

Несмотря на огромную разницу во взглядах, воспитании и жизни двух поколений студентов, нельзя сказать, что современные студенты хуже советских или же наоборот. Каждому поколению суждено пройти свой путь в жизни, который сильно зависит от общественно-политических и социальных условий. Советские студенты верили в людей, пропагандировали гуманизм и, пожалуй, были чуточку счастливее современного, независимого и уверенного в себе поколения прагматиков.

Готовый образец написания портрета в психологии

Любой психологический портрет стоит писать по специальному шаблону, разработанному психологами:

Источник: psycholog-kopylova.ru

А мы предлагаем такой, несколько шуточный, портрет современного студента:

Источник: vkontakte.com

Все еще не представляете, с чего начать написание портрета? Не получается с психологией или другим вузовским предметом? Не беда! На помощь всегда придут специалисты нашего образовательного сервиса ФениксХелп!

Психологічний портрет (курсова робота) | Kursak.com

Вступ

Складання психологічного портрету передбачає проведення цілої низки тестів. Це чудова нагода для того, аби визначити свій тип темпераменту, а якщо не визначити, то переконатись і впевнетись у ньому. Складання портрету надасть можливість виявити мою домінуючу систему сприйняття, типовий вид психологічного захисту, профіль мислення і це ще не весь список. Цікаво правда? Дуже хочеться дізнатись про свої сильні і слабкі сторони, про свій внутрішній світ, про свої можливості. Такий вид роботи призначений для того, щоб мати чіткіше уявлення про себе, надати допомогу в ідентифікації себе, а також дізнатись та переконатись у своїх професійних інтересах.

Складання психологічного портрету – це гарна подорож по внутрішньому світу людини. А як відомо, що після будь-якої подорожі людина приїздить із певними знаннями та враженнями, і бодай, у більшості випадків, приємними. Тому я хочу дізнатись більше про свої властивості та якості і почну свою подорож із домінуючої системи сприйняття.

1. Домінуюча система сприйняття

Кожній людині властиві три системи сприймання: візуальна (бачити), кінестетична (відчувати) та аудіальна (чути). Чиста, тобто одна система, для людини не властива, оскільки навколишній світ сприймається за допомогою трьох. Але може бути якась із них провідна, домінуюча, тобто, яка швидше й частіше від інших реагує на навколишні подразники. І тому даний тест призначений для того, щоб виявити властиву мені домінуючу систему сприймання. Після підрахунків позитивних відповідей у кожному типі, виявилося, що у типі А (візуальному) нараховується 10 [Див. Бланк відповідей 1] позитивних відповідей, у В (кінестетичному) – 10, а у С (аудіальному) – 7. Отже, як видно із результатів, то у мене дві домінуючі системи – це візуальна та кінестетична і це означає, що мені краще сприймати навколишній світ за допомогою зорових та тактильних аналізаторів, тобто бачити та відчувати і відчувати те, що бачу.

Можна зробити висновок, що під час мого контакту з навколишнім світом візуальна та кінестетична системи, або як ще називають канали сприймання, є провідними, оскільки найбільше впливають на мої почуття та надають повнішу і доцільнішу інформацію про оточуюче середовище.

Бланк відповідей 1

Прізвище, ім’я, по-батькові ____________

Дата ___________ Вік 20 років

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25
з	н	з	з	з	н	н	н	з	з	з	з	з	н	н	н	н	з	з	з	з	н	н	з	н

 

26	27	28	29	30	31	32	33	34	35	36	37	38	39	40	41	42	43	44	45	46	47	48
н	з	з	з	з	н	з	з	з	з	з	н	н	н	з	н	з	н	н	н	н	з	з

Тип А (бачити): 1,5,10,12,19,21,27,32,40,42.     Всього: 10 із 16

Тип В (відчувати): 3,4,9,11,18,28,29,30,35,47.   Всього: 10 із 16

Тип С (чути): 13,20,24,33,34,36,48.                          Всього:     7 із 16

2. Геометричний малюнок людини

За допомогою даного тесту, що являє собою створення геометричного малюнку людини, я дізнався до якого типу людей я належу та де можна найбільш конкретно реалізувати свої здібності. За допомогою формули, яка складається із трьох цифр, де перша – це кількість трикутників у малюнку, друга – кількість кругів і третя – квадратів, я визначив, який тип людей мені властивий. Виходячи із першої формули, що являє собою число 136, а це означає що мені притаманний 6-й тип –  «Винахідник, конструктор, художник» та можна сказати, що я більше схильний до самозаглибленого життя, чим до бурхливого спілкування. Мені властива емоційність і не виключено, що часто перебуваю під владою власних оригінальних ідей. У даній фігурі є шия, вуха та трикутний капелюх, а це означає, що мені властива надмірна чутливість та слухняність і сприйнятливість до нового.

Аналізуючи другий малюнок, формула якого 334 – це означає, що мані притаманний ще, 4-й тип –  «Вчений», оскільки мені легко відволіктися від реальності та будувати повітряні замки своїх проектів; маю здатність розробляти свої теорії на всі випадки життя. Крім того, я маю душевну рівновагу й намагаюся чітко продумувати свою поведінку.

Формула третього малюнка 415, а це означає 3-й тип –  «Чуттєво-Неспокійний» і говорить про те, що у мене є різноманітні здібності – від тонких ручних умінь, як вишивання або різання по дереву, до літературної обдарованості, але поки що я не займався ні тим, ні іншим. Фізично не переношу безладдя й бруду, звичайно сварюся з іншими через це. Маю підвищену вразливість й часто сумніваються в собі, тому мені в деяких випадках потрібно м’яке підбадьорення. Отже, за допомогою даного тесту я дізнався, які типи мені властиві та на що потрібно найбільше звертати увагу  у своєму житті, що вдосконалювати і що викорінювати.

• 1) Формула: 136
• 2)  Формула: 334
• 3)  Формула: 415

3. „Автопортрет” – тест-малюнок

За допомогою даного тесту, я став краще розуміти як я сприймаю самого себе. Аналізуючи мій малюнок [Див. Додаток А], а саме деталі його, можна зробити висновки, а зокрема із того як він розташований, знаходиться переважно у центрально-нижній частині та займає майже весь простір аркуша і це означає, що я себе оцінюю достатньо високо і це відповідає моїм можливостям. Далі розглядаючи та аналізуючи малюнок, видно, що на ньому зображені вуха, а це означає, що мені властива слухняність.

Зображення одягу на малюнку, означає, що я схильний до педантичності та акуратності, а те, що переважають холодні кольори, то це можна сказати про мій характер, сказати про те, що мені властиві, спокій, врівноваженість і розсудливість.

Автопортрет передає позитивні емоції і посмішка підкреслює це, а те, що фігура знаходиться у статичній позі на малюнку, тобто зображена не в русі, то це говорить про деяку внутрішню скованість. Мені важко змінити свої звички, оцінки людей, які мене оточують – те, що вже сталося, важко якось змінити. Я тісно прив’язаний до того, що вже є.

І на завершення аналізу, варто написати про назву автопортрета. Коротка назва «Славко» говорить про те, що я впевнений в собі. Отже, із даного малюнка випливає висновок, що мені властиві такі позитивні риси характеру як врівноваженість, розсудливість, слухняність та впевненість у собі. А до негативних належать: внутрішня скованість та складність змінити свої звички і погляди, і в деяких випадках впевненість у собі не завжди відіграє позитивну роль.

4. Типовий вид психологічного захисту

Аналізуючи результати тесту, я дізнався, які механізми психологічного захисту найбільш мені властиві і які найменш притаманні. Більшість позитивних відповідей – 11 [Див. Бланк відповідей 2] належить такому виду психологічного захисту як раціоналізація, а це означає, що я найчастіше помилково пояснюю власні ірраціональні та несвідомі дії, а також соціально не стверджені вчинки заради того, щоб зберегти самооцінку. Далі йде регресія – 7 позитивних відповідей. Це характеризує те, що я інколи повертаюсь під впливом стресу до ранніх ступенів психічного розвитку, що спостерігаються у формах ригідної, “дитячої” поведінки і це проявляється у вередуванні, тупотінні ногами, «надуванні» губ та ін., що раніше мали ефект для отримання бажаного результату. Потім іде проекція та формування реакції по 6 відповідей. Аналізуючи перший з двох механізмів можна сказати, що мені властиве приписування іншим людям власних намірів чи бажань і це проявляється у тому, що, наприклад, якщо я відповідальний, то ця риса характеру повинна бути у більшості людей. Наступний вид – це заперечення –  5 відповідей. Це означає, що мені властиве недостатнє усвідомлення певних випадків, переживань та почуттів які б завдали мені болю при їх визнанні. Наприклад, поводжу себе так, ніби нічого не сталося, а хоча насправді відбулась якась трагедія чи лихо. Найменша кількість позитивних відповідей – по 4, належить ізоляції, сублімації та витісненню. Аналізуючи останній вид можна сказати, що мені найменш притаманне активне виштовхування зі свідомості хворобливих почуттів, імпульсів, згадок, які несумісні з моїми особистими установками. Це означає те, що я заглиблююсь у свої власні проблеми, переживання, згадки, які негативно впливають на мій внутрішній стан та настрій.

Як висновок, хочу зазначити, що при найбільш несприятливих для мене обставин та коли виникають певні проблеми, то у мене спрацьовує, у першу чергу, такий механізм психологічного захисту як раціоналізація, оскільки я відчуваю потребу для пояснення несвідомих, ірраціональних дій та для збереження самооцінки. А найгірше спрацьовує витіснення, оскільки для мене досить складно не думати про негативні наслідки певних проблем.

Бланк відповідей 2

Прізвище, ім’я, по-батькові _________

Дата ________ Вік 20 років

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23
+	+	–	+	+	–	+	+	–	–	+	+	+	+	–	–	+	–	–	+	–	+	–

 

24	25	26	27	28	29	30	31	32	33	34	35	36	37	38	39	40	41	42	43	44	45	46
+	+	+	–	+	–	+	–	–	+	+	–	–	+	+	–	–	+	+	+	+	–	–

 

47	48	49	50	51	52	53	54	55	56	57	58	59	60	61	62	63	64	65	66	67	68	69
–	+	+	+	+	+	–	–	–	+	+	–	+	–	+	+	–	–	–	–	–	–	+

 

70	71	72	73	74	75	76	77	78	79	80	81	82	83	84	85	86	87	88	89	90	91	92
–	–	+	–	+	+	–	–	–	–	–	+	+	–	+	–	+	+	+	–	–	+	+

1. Формування реакції: 17, 53, 61, 65, 66, 69, 74, 80, 81, 86. Всього: 6
2. Заперечення: 1, 20, 23, 26, 39, 42, 44, 46, 47, 63, 90. Всього: 5
3. Ізоляція: 8, 10, 19, 21, 25, 37, 49, 58, 76, 89.           Всього: 4
4. Регресія: 2, 5, 9, 13, 27, 32, 35, 40, 50, 54, 62, 64, 68, 70, 72, 75, 84. Всього: 7
5. Сублімація: 3, 15, 16, 18, 24, 33, 52, 57, 83, 85. Всього: 4
6. Проекція: 12, 22, 28, 29, 45, 59, 67, 71, 78, 82, 88.                           Всього: 6
7. Витіснення: 6, 11, 31, 34, 36, 41, 55, 73, 77, 92.                                 Всього: 4
8. Раціоналізація: 4,7, 14, 30, 38, 43, 48, 51, 56, 60, 87, 91.                   Всього: 11

5. Профіль мислення

За результатом тесту виявилися, що мені найбільш властиве знакове мислення, оскільки сума позитивних відповідей дорівнює 9 [Див. Бланк відповідей 3]. Це означає, що базовий тип мислення відповідає середньому рівню і таким чином мені притаманний гуманітарний склад розуму і мені краще за все перетворювати інформацію за допомогою умовиводів, а також результатом моїх міркувань є думка у формі поняття чи вислову, що фіксує суттєве відношення між предметами, що позначаються. А найменш природній тип мислення для мене – це символічний, оскільки одержалось найменше позитивних відповідей – 5. Це низький рівень і значить, що мені досить складно перетворювати інформацію за допомогою символів, алгебраїчних правил та арифметичних знаків. Такий тип мислення властивий людям із математичним складом розуму.

Бланк відповідей 3

	+ 1	–                    2	–                     3	–                    4	+ 5
	+6	+7	+8	–                    9	+10
	-11	+12	+13	+14	-15
	+16	-17	+18	-19	-20
	+21	+22	-23	+24	+25
	-26	-27	-28	+29	+30
	-31	-32	-33	-34	-35
	+36	-37	+38	-39	-40
	-41	-42	+43	-44	-45
	+46	+47	+48	-49	-50
	-51	-52	+53	-54	-55
	-56	-57	+58	+59	-60
	-61	-62	-63	+64	+65
	-66	-67	+68	+69	+70
	+71	+72	-73	+74	-75
Сумма	7	5	9	7	6

6. Рівень емпатії

Після проведення тесту на рівень емпатії (співчуття та співпереживання) виявилося, що сума балів дорівнює 65 [Див. Бланк відповідей 4], а це означає, що у мене ступінь вираження емпатії за таблицею перерахунку «сирих» балів належить до середнього, тобто за десяти бальною шкалою оцінювання – оцінка 5. Роблячи висновки можна сказати, що мені властиві співчуття та співпереживання тільки до близьких людей та друзів, а до чужих проблем та дій я залишаюся нейтральним. Також не беру близько до серця перебіг подій у кінофільмах та в художній літературі. Такого рівня емпатії недостатньо, щоб бути психологом, педагогом чи журналістом, оскільки для таких професій потрібна розвинута емпатія, оскільки це один з найважливіших факторів успіху в таких видах діяльності, тому що вони потребують відчуття світу партнера по спілкуванню.

Бланк відповідей 4

Номер твердження	Так (завжди)	Скоріше так, ніж ні (часто)	Скоріше ні, ніж так (рідко)	Ні (ніколи)
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25	+   +   +             +	+ + +     + + +     +         +       +   +	+ +       +       +   +   +   +       +   +	+           +

3+2+3+3+2+3+3+3+1+4+3+4+2+4+3+2+3+1+2+3+1+3+4+3=65

7. Тип темпераменту

Провівши тест та зробивши відповідні розрахунки, виявилося, що у мене домінують два типи темпераменту, а саме флегматичний (85%) та меланхолічний (70%) [Див. Бланк відповідей 5]. А це означає, що мені складно з кимось завести нове знайомство, але легко підтримую його. Також не вступаю у конфлікти з людьми, а намагаюсь розв’язувати суперечки та сварки мирним шляхом. Для мене характерна врівноваженість, надійність та терплячість. Ще до переваг можна додати м’якість у стосунках з іншими людьми та те, що часто аналізую самого себе та свої вчинки. До недоліків можна присвоїти те, що мені властива повільність у прийнятті рішень та взагалі у навчанні і роботі, а також те, що частенько приходиться вести боротьбу із лінню. Ще, в деяких випадках, буваю не впевнений у собі, а також вважаю за краще не брати на себе повноваження лідера. Як висновок, хочу зазначити, що за допомогою даного тесту я дізнався про свої сильні та слабкі сторони, дізнався про те, що потрібно залишити, що змінювати і що вдосконалювати.

Бланк відповідей 5

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23
+	+	–	–	–	+	+	–	–	–	+	+	+	–	+	–	+	+	+	–	+	+	+

 

24	25	26	27	28	29	30	31	32	33	34	35	36	37	38	39	40	41	42	43	44	45	46
+	–	–	+	+	+	–	+	–	–	–	–	–	–	–	–	–	+	–	–	–	+	+

 

47	48	49	50	51	52	53	54	55	56	57	58	59	60	61	62	63	64	65	66	67	68	69
–	+	+	–	+	–	–	–	+	+	–	+	+	+	+	–	–	+	–	+	–	–	–

 

70	71	72	73	74	75	76	77	78	79	80
+	+	+	–	+	+	–	–	–	+	–

Меланхолік: 1,2,7,12,15,19,29,45,51,60,64,70,71,79. Всього: 14 плюсів із 20. Виконавши розрахунки, отримається таке відношення у відсотках 14/20*100%=70%;

Сангвінік: 6,23,59,66,74. Всього: 5 із 20. 5/20*100%=25%

Флегматик: 11,13,17,18,21,22,27,28,41,46,48,49,55,56,58,72,75. Всього: 17 із 20. 17/20*100%=85%

Холерик: 24,31,61. Всього: 3 і 20. 3/20*100%=15%.

8. Тест Айзенка

Підрахувавши результати, виявилося, що психотизм=4, екстра-інтроверсія=10, нейротизм=16, шкала щирості=10 [Див. бланк відповідей 6]. Зараз проаналізую кожен із вище перерахованих факторів, які складають структуру особистості за Айзенком. Почну із психотизму, який дорівнює 4 балам, це показники нижче середнього і це означає, що мені не властива висока конфліктність, а навпаки уникаю її, не маю схильності до асоціальної поведінки, а також у деяких випадках вдаюсь до альтруїстичних дій. Далі екстра-інтроверсія=10, це середній показник. Можна сказати, що мені притаманний інтровертований тип, оскільки у мене є схильність до самоаналізу, часто осмислюю свої минулі та майбутні вчинки, а також значну увагу приділяю моральним принципам. Для мене не характерно діяти під впливом моменту та робити щось ризиковане. Останній фактор – нейротизм, що дорівнює 16 балам. Це вершина середнього показника і тому мені властива швидка зміна настрою, нестійкість у стресових ситуаціях, іноді піддаюсь депресивним реакціям. Ще мені досить складно адаптуватися на новому місці та серед незнайомих людей.

Бланк відповідей 6

№ п	1	2	3	4	5	6	7	8	9
0	+	+	+	+	–	+	+	+	+
10 –	+	+	+	+	–	–	+	+	+
20+	–	+	–	+	+	–	–	+	+
30+	–	–	+	–	+	+	–	–	+
40+	–	+	+	–	–	+	–	+	–
50-	–	+	+	+	–	+	+	–	+
60-	+	–	+	–	–	–	+	+	+
70+	+	–	–	+	+	–	–	+	+
80+	+	+	–	–	–	+	+	+	–
90-	–	–	–	–	+	+	–	+	–
100+	–

1. Шкала психотизму:

Відповіді “ні” (“-“): № 2,6,9,11,19,39,43,59,63,67,78,100.

Відповіді “так” (“+”): № 14,23,27,31,35,47,51,55,71,85,88,93,97. Всього: 4

2. Шкала екстраверсії – інтроверсії:

Відповіді “ні” (“-“): № 22, 30, 46, 84.

Відповіді “так” (“+”): № 1, 3, 10, 15, 18, 26, 34, 38, 42, 50, 54, 58, 62, 66, 70, 74, 77, 81, 90, 92, 96. Всього в сумі «ні» і «так» – 10.

3. Шкала нейротизму:

Відповіді “так” (“+”): № 3,7,12,16,20,24,28,32,36,40,44,48,52,56,60,64,68,72,75, 79,83,86,89,94,98. Всього: 16.

4. Шкала щирості:

Відповіді “так” (“+”): № 13,21,33,37,61,73,87,99.

Відповіді “ні” (“-“): №4,8,17,25,29,41,45,49,53,57,65,69,76,80,82,91,95. Всього:10

П – психотизм=4                                                Ш – Шкала щирості=10

Е – екстра-інтроверсія=10                                    Н – нейротизм=16

9. Акцентуація характеру

За результатом тесту отрималось найбільше балів у застряглого та екзольтованого типу акцентуації характеру відповідно 20 і 24 [Див. Бланк відповідей 7]. І це означає, що якщо я був би вчителем, то мав би схильність до вишукування проблем навіть в найбуденніших ситуаціях, педантичності в найдрібніших ситуаціях, до звинувачення оточення, ніж самого себе. Також притаманна висока чутливість до образ і засмучень. Далі, щодо екзольтованого типу, його домінування значить те, що для мене було б характерна стрибкоподібна зміна настрою, працездатності та активності. Тобто, якщо перебуваю в позитивній фазі, то тоді переповнює відчуття радості від життя, роботи. Проте позитивна фаза змінюється відчаєм та розчаруванням і в цей період життя здається безвихідним. Але через деякий це знову змінюється великою радістю та припливом захоплення.

Бланк відповідей 7

1	–	12	+	23	–	34	+	45	–	56	+	67	–	78	–
2	+	13	+	24	–	35	–	46	–	57	+	68	+	79	–
3	+	14	–	25	–	36	–	47	+	58	–	69	–	80	–
4	+	15	+	26	–	37	+	48	–	59	+	70	+	81	–
5	–	16	+	27	–	38	–	49	–	60	+	71	–	82	–
6	+	17	+	28	+	39	+	50	+	61	+	72	+	83	–
7	+	18	+	29	+	40	–	51	+	62	+	73	–	84	–
8	+	19	+	30	+	41	–	52	–	63	–	74	+	85	–
9	+	20	+	31	+	42	–	53	–	64	–	75	+	86	+
10	+	21	+	32	+	43	+	54	+	65	+	76	+	87	+
11	–	22	–	33	–	44	+	55	–	66	–	77	+	88	+

 

• Гіпертимний тип: так – 77. 1*3=3;
• Застряглий тип: так – 2,15,34,37,56,68,78,81; ні – 14,46. 10*2=20;
• Лабільний: так – 3,13,47,57; ні – 4. 5*3=15;
• Педантичний: так – 4,17,39,61,70; ні – 36. 6*2=12;
• Тривожний: так – 6,60; ні – 5. 3*3=9;
• Циклотимічний: так – 6,18,28,50,62,72; 6*3=18;
• Демонстративний: так – 7,19,29,44; ні – 88. 5*2=10;
• Збудливий (Возбудимый): так – 8,20,30,74,86. 5*3=15;
• Дистимний: так – 9,21,43,75,87,53. 6*3=18;
• Екзальтований (Экзальтированный): так – 10,23,54,71. 4*6=24.

10. Мотивація успіху та страх невдач

Провівши тест, виявилося, що набрана кількість балів дорівнює 12 [Див. Бланк відповідей 8]. А це значить, що у мене  мотиваційний полюс ярко не виражений, але набрана кількість балів говорить про те, що для мене характерна деяка визначена тенденція на успіх. При такій мотивації, якщо я почну якусь справу, то буду сподіватись на позитивний результат, а досягти бажаного мені допоможе наполегливість та цілеспрямованість.

Бланк відповідей 8

№ твердження	Так	Ні
1	+
2		–
3		–
4		–
5	+
6	+
7	+
8	+
9	+
10	+
11	+
12	+
13		–
14	+
15	+
16	+
17		–
18		–
19	+
20		–

Відповідь «Так»: 1,2,3,6,8, 10, 11, 12, 14, 16, 18, 19,20. Всього: 9.

Відповідь «Ні»: 4,5,7,9,13,15,17. Всього: 3, разом: 12.

11. Професійні інтереси

За результатами даного тесту виявилося, що для мене найбільш підходящі професії типу «людина-людина» та «людина-душа», оскільки за сумою балів обидва типи дорівнюють 2. [Див. Бланк відповідей 9]. Це означає, що можна себе реалізувати у тих професіях, які вимагають безпосередньо, живого спілкування з людьми, а також схильності до аналізу власного й чужого життя й поведінки. Я навчаюсь на соціолога, а як відомо, що ця наука вивчає суспільство в цілому, зв’язки між окремими людьми та групами людей, їх поведінку, зміни у суспільстві та його розвиток. Професія соціолога передбачає спілкування з людьми, можна сказати, що це основа цієї професії.

Отже, можна  зробити висновок, що здійснив я правильний вибір і йду правильним шляхом!

Бланк відповідей 9

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25
–	–	+	–	+	–	–	–	+	+	+	–	–	–	+	–	+	+	–	–	–	–	+	–	–

 

26	27	28	29	30	31	32	33	34	35	36	37
–	+	–	–	–	–	+	+	+	+	–	+

Професії типу «людина — природа»

(питання: 4, 7, 13, 21, 30, 34)

Сума = -5

Професії типу «людина — техніка»

(питання: 2, 10, 16, 19, 25, 31)

Сума = -5

Професії типу «людина — знак»

(питання: 6, 9, 17, 22, 26, 35, 37)

Сума = -1

Професії типу «людина — художній образ»

(питання: 3, 12, 14, 20, 29, 36)

Сума = -5

Професії типу «людина — людина» (питання: 1, 8, 18, 23, 27, 33).

Сума =2

Професії типу «людина — душа»

{питання: 5, 11, 15, 24, 28, 32).

Сума=2

12. Рівень мимовільної пам’яті

Цей тест ми проводили під час аудиторних занять. Нам зачитувались слова, які потрібно було занести у відповідну колонку з узагальнюючим словом, звичайно не поставивши мети для запам’ятовування їх. Потім через деякий час нам запропонували відтворити ті слова, які ми почули, у довільному порядку. Підбивши підсумки, виявилось, що я відтворив 20 слів. Потім за формулою МП (мимовільна пам’ять) = (Н – М)/32*100%, де Н – кількість правильно відтворених слів, М – кількість вигаданих слів, а 32 загальна кількість слів, які зачитувались. Підставивши у формулу числа, отримався такий результат: МП= (20-0)/32*100%=62,5%. Це високий, вище середнього показник. І це означає, що у мене хороша мимовільна пам’ять, а вона відіграє дуже важливу роль у збагаченні нашого досвіду без спеціальних зусиль.

Висновки

 Закінчилось подорожування по найосновніших місцях мого внутрішнього світу, що звичайно, пройшло з величезною користю і задоволенням. Завдяки пройденим тестам я багато чого дізнався про себе, про свої сильні і слабкі сторони, про свої властивості та можливості. Я дізнався про свою домінуючу систему сприйняття, як виявилось, що у мене їх дві домінуючі. Я дізнався про свій тип психологічного захисту, він у мене раціональний. Також завдяки цьому тесту у мене з’явилася чітка картина про те, чому люди ведуть себе саме так, а не інакше у різних життєвих ситуаціях. Ще за допомогою тесту на тип темпераменту, я переконався у тому, що мій темперамент, якщо можна так сказати, флегматично-меланхолічний, оскільки вони виявились домінуючим із невеликою перевагою першого. Не буду описувати, що вони означають і що характерно для мене, оскільки про це я згадував і зупинявся під час своєї подорожі. Далі хочу сказати, що одне із завдань передбачало створення малюнку, тобто свого автопортрету. Мені це сподобалось, оскільки випала така чудова нагода помалювати і згадати дитинство (тому, що останній раз малював саме у дитинстві). Цей тест допоміг мені доцільніше зрозуміти як я сприймаю самого себе, виявити свої схильності як до позитивних так і негативних якостей. Також цікавим був тест, що передбачав складання геометричного малюнку людини. Це було цікаве завдання, оскільки потрібно скласти із геометричних фігур чоловічка. Цей тест допоміг мені визначити до якого типу людей я належу.

Ще у мене була така можливість переконатись у тому, що у мене саме гуманітарний склад розуму і що мені складно оперувати із математичними формулами, але потрібно подружитись з математикою, оскільки вона відіграє значну роль у професії соціолога.

Далі за допомогою тесту Айзенка я дізнався про свої властивості інтровертованого типу, а також про такий фактор як нейротизм. Виходячи з останнього, я переконався, що мені складно пристосуватись до нових умов та у мене є схильність до швидкої зміни настрою.

Завдяки тесту «мотивація успіху та страх невдач» у мене з’явилась впевненість у своїх силах та у своїх можливостях, головне буди наполегливим та цілеспрямованим, активним та ініціативним і тоді успіх буде моїм вірним другом!

Ще хочу сказати про тест, що визначив професійні інтереси. Завдяки йому я переконався, що я йду правильним шляхом і що обрав правильну професію. До вступу в університет це питання для мене було дуже не визначеним та болючим, але зараз можу сказати, що все добре і мені все подобається!

Взагалі, складання психологічного портрету розставило всі мої сумніви, всі думки, всі мої припущення на свої місця. Після цього я подивився на себе іншими очима, я став по-другому себе сприймати. Я відчув себе особистістю, яка прагне досягти щось у житті та йти наполегливо до своєї цілі. Я зважив свої можливості, слабкі та сильні сторони, я зрозумів, що мені потрібно змінювати, що вдосконалювати, а що залишити так як є.

Написати портрет було не досить просто і це справа не однієї хвилини і навіть години. Але після завершення роботи розумієш наскільки це виявилося захоплюючим та корисним!

І на останок хочу написати, що дало вивчення курсу «Загальна психологія» особисто для мене. В першу чергу я здобув знання. Хочу сказати, що вивчення цієї дисципліни значно збагатило мої знання (які були не досить значними) про психічні процеси, стани та властивості. Раніше, я знав тільки набір таких слів, як відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява і т. д. Але після вивчення курсу «Загальна психологія» я почав розуміти, що стоїть за цими словами і які функції виконують дані психічні процеси. Завдяки цій дисципліні я дізнався більше про свій внутрішній світ і як я сприймаю навколишній світ. Я зрозумів яке величезне та вагоме значення психологія відіграє у житті людини, оскільки допомагає змінити самооцінку та життя на краще!

Глядя на портреты с точки зрения эволюционной психологии

Жан-Франсуа Рафаэлли (1850–1924) сделал свои лучшие работы рисованием или рисованием скромных жителей пригорода Парижа, где он сам некоторое время жил. На гравюре Le Cantonnier (1881) внизу изображен дорожник или дворник, сидящий на вехе, скрестив руки на груди, а его метла лежит на земле позади него. Стрелка на вехе указывает направление на Париж и расстояние: 4,1 километра. Примечательно, что мужчина смотрит в противоположном направлении.Его лицо озаряет вечернее солнце после дождливого дня, но выражение его лица безрадостное.

Композиция картины своеобразна: левая половина за спиной мужчины занята скудным безлистным кустом, вдали невзрачные домики, на земле веник. Человек, сидящий на вехе, занимает правую половину и смотрит на край кадра, а не на его центр. Эта картина вызывает чувство сочувствия к этому скромному работнику, который, кажется, наслаждается отдыхом, но ему не на что рассчитывать.Я хочу утверждать, что пространственная композиция картины способствует ее остроте, и это происходит отчасти из-за развитой психологической предрасположенности, предрасположенности, которую люди, вероятно, разделяют со многими другими животными.

Мне помогло лучше понять эффект, производимый этой композицией, — это исследование, проведенное когнитивистом Хеленой Митон (в котором участвовали психолог по когнитивному развитию Миколай Херник и я): «Предвзятость в портретах, ориентированных на профиль человека» (2020 ).

То, что вдохновило наше исследование, было общим зоологическим наблюдением, не имеющим очевидного отношения к истории искусства, не говоря уже о портретной живописи. Большинство животных — билатерии: у них есть правая и левая сторона, а также передняя и задняя части. Этот план тела сильно коррелирует с направлением, в котором они обычно движутся: вперед. Многие животные, в том числе люди, лучше воспринимают и обращают больше внимания на то, что перед ними. Следовательно, если вы наблюдаете за другим человеком или нечеловеческим животным и хотите понять его мысли и предсказать их действия, имеет смысл обратить внимание на то, что может происходить перед ними, а не за ними.Даже младенец спонтанно воспринимает людей и нечеловеческих животных как имеющих переднюю и заднюю части и полагается на это, чтобы предвидеть, что они могут делать дальше, как продемонстрировал Херник в более раннем исследовании, в соавторстве с клиническим психологом Паско Фироном и ученым-когнитивистом. Гергей Чибра.

Вместе с Митоном и Херником мы предположили, что эта адаптивная склонность обращать особое внимание на то, что агенты имеют перед собой, может тонко влиять на один тип культурного производства, а именно на портретные портреты.Мы предсказывали, что при написании таких портретов художники будут иметь «уклон вперед», то есть тенденцию оставлять больше места перед натурщиками, чем позади них.

Одним из следствий этой большей композиционной свободы стало усиление смещения вперед в портретных портретах.

Чтобы проверить эту гипотезу о прямом смещении, мы просмотрели 1831 портретный портрет 582 европейских художников 15–20 веков и измерили свободное пространство перед сидящими и позади них.Наше решение прибегнуть к данным из этой конкретной традиции было во многом основано на ее уникальной доступности и богатстве. Это свидетельство, однако, представляет собой особенно подходящий полигон для проверки, поскольку в европейской традиции в портретной живописи существовала строгая культурная норма в пользу центрирования сидящего в кадре. Мы предсказали, что, несмотря на эту норму центрирования, европейские портреты будут иметь тенденцию демонстрировать это прямое смещение. Более того, мы предсказывали, что сила этого предубеждения возрастет, когда сила культурной нормы центрирования снизится, как это стало происходить в 18 веке.Итак, хотя любое общее заключение должно оставаться предварительным, пока оно не было проверено на основе свидетельств незападных традиций, наши прогнозы относительно западной традиции, если они подтвердятся, уже придали бы серьезный вес нашей гипотезе о существовании. о прямом уклоне и его потенциальной значимости для пространственной композиции профильных портретов в целом.

Для каждого из исследованных нами портретов мы измерили свободное пространство перед натурщиками и позади них. Например, на портрете Isobel McDonald (1895) Тома Робертса (1856-1931) мы обнаружили, что 54.54% свободного пространства размещается перед головой сидящего.

Изобель Макдональд (1895) Тома Робертса. Предоставлено Национальной галереей Виктории, Мельбурн

Общий результат? Как и предполагалось, мы обнаружили статистически значимое прямое смещение. На рисунке ниже показан весь набор данных портретов, упорядоченных по пропорции свободного пространства перед сидящим (с красной линией на x = 0,5, что означает, что впереди столько же свободного пространства, как и позади сидящего).

Набор данных портретов, упорядоченный по пропорции свободного пространства перед сидящим

До середины 18 века норма центрирования была довольно систематической, но даже в этом случае, как правило, перед сидящими было больше свободного пространства, чем позади. Возможно, предубеждение было достаточно слабым, чтобы остаться незамеченным и, во всяком случае, не рассматриваться как нарушение нормы. Однако не существовало культурных норм, которые способствовали бы такому предвзятому уходу от центрирования.

В 19 и 20 веках нормы пространственной композиции в живописи, в частности норма центрирования для портретной живописи, стали менее строгими, а эксперименты с композицией стали более приемлемыми и даже поощряемыми.Одним из эффектов этой большей композиционной свободы было усиление смещения вперед в портретных портретах; в частности, случаи прямого смещения стали гораздо более заметными, как, например, на портрете Джульетта (1898) Джона Уильяма Уотерхауса (1849-1917).

Джульетта (1898) Джона Уильяма Уотерхауса. Предоставлено Википедией

На рисунке ниже показано, как доля свободного пространства перед сидящим меняется со временем. Все портреты над красной линией смещены вперед: чем выше, тем больше смещение.

График, показывающий, как доля свободного пространства перед сидящим изменилась с 1500-х до 2000-х годов

Даже в последние два столетия многие профильные портреты — например, портрет Макдональда Робертса выше — все еще были относительно близки к точному центрированию. Более того, как и в предыдущий период, было довольно много случаев обратного, а не прямого децентрализации. Ясно, что мы говорим о простой статистической тенденции. В таких условиях прямое смещение, будучи статистически устойчивым, было слишком маленьким, чтобы его можно было вообще замечать как таковое, не говоря уже о том, чтобы рассматривать его как неявную норму.Только в современных справочниках по фотографии появляется четкая рекомендация оставлять достаточную «ведущую комнату» или «комнату для просмотра» перед людьми, видимыми в профиль.

Рафаэлли предполагает, что у дорожника немного впереди, как буквально в кадре картины, так и метафорически в его жизни

Таким образом, это исследование показывает, как сформировавшиеся психологические предрасположенности могут сосуществовать с культурными нормами, которые действуют в разных направлениях и совместно влияют на культурные практики.Исследование Оливье Морена «Как портреты обратили на нас глаза» (2013 г.), являющееся основным источником вдохновения для этой работы, представляет собой еще одну подобную иллюстрацию. Эти исследования также демонстрируют, как психологические предрасположенности могут стать факторами «культурной привлекательности» в культурной эволюции практик и норм.

Возвращаясь к картине Рафаэлли с изображением дорожного работника, мы можем увидеть, как наше исследование предвзятости в портретах, ориентированных на человеческий профиль, может способствовать нашему пониманию и оценке работы.Рафаэлли широко использовал децентрализованные композиции, причем не только в профильных портретах. Вот, например, его анфас портрет французского писателя Эдмона де Гонкура (1888 г.).

Эдмон де Гонкур (1888) Рафаэлли. Courtesy Musée des Beaux-Arts, Нанси / Википедия

Гравюра Рафаэлли «Под дождем» (1909 г.), представленная ниже, является прототипом портрета в профиль с умеренным уклоном вперед. Персонаж не выглядит веселее дорожного мастера, но более широкое пространство перед ним в сочетании с ощущением, что дождь теперь позади него, немного рассеивает мрак.

Под дождем (1909) Рафаэлли. Public domain

Очень похоже на In the Rain , но с более сильным смещением вперед и с некоторым цветом, подчеркивающим контраст между дождем позади персонажа и открытым небом перед ним, гравировка The Storm ( 1906) передает чувство обнадеживающего ожидания.

Буря (1906) Рафаэлли. Public Domain

В одной из своих самых известных картин, Человек, только что покрасивший забор (1881), Рафаэлли использует нетрадиционную композицию с большим пространством позади персонажа, чем перед ним, таким образом, чтобы передать, с некоторыми мягкая ирония, самодовольство мужчины.

Человек, только что расписавший свой забор (1881) Рафаэлли. Предоставлено Sotheby’s

Пространственная композиция напоминает композицию дорожника выше, с персонажем (видимым в трех четвертях, а не в полный профиль), стоящим в правой половине изображения и обращенным к кадру, а не к центру. картины. Но эта общая структура помогает выделить основные различия между двумя изображениями. Здесь главный предмет рядом с левой стороны — предмет гордости — свежеокрашенный забор; вот это старая метла на земле у дорожного мастера.Здесь фоновый пейзаж интригующий и живой; там скучно и безжизненно. Ни одна из картинок не дает четкого указания на то, на что человек на портрете мог смотреть или к чему шел, но здесь мужчина стоит, все еще держа кисть и горшок с краской, предполагая, что его мысли сосредоточены на том, чего он только что достиг, и что первое, что он, вероятно, сделает, это вернет кисть и горшок на их обычное место.

А теперь вернемся к дорожнику:

Le Cantonnier (1881) Рафаэлли. Общественное достояние

В целом — Человек, только что покрасивший забор — интересное исключение — то, что находится перед людьми, более важно для понимания того, что они могут иметь в виду и что они могут делать дальше. Соответственно, наблюдая за людьми, мы склонны уделять больше внимания пространству перед ними. Художники профильных портретов, интуитивно настроенные на эту тенденцию, в основном оставляют больше свободного пространства перед своими натурщиками, чем позади них.Делая противоположный выбор, Рафаэлли предполагает, что у дорожника немного впереди, как буквально в кадре картины, так и метафорически в его жизни.

Конечно, чтобы оценить картину Рафаэлли, нужно прежде всего понять культурный контекст и значение изображенной сцены. Как показывает веха, дорожник поворачивается спиной к Парижу, городу, к которому стремятся многие французы в провинциях; во Франции, откуда бы вы ни приехали, вы говорите о « monter à Paris » или «собираетесь в Париж».Скромные жители пригорода, такие как этот человек, были в то же время физически близки к городу, но социально очень далеки от него — или, по крайней мере, далеко от возможностей, которые делали Париж таким привлекательным. Следует также поместить картину в искусство того времени, где большая часть портретной живописи была изображена богатым натурщиком, который мог заказать работу. Сам Рафаэлли, получивший известность как « le peintre des banlieues » («художник пригорода»), пробовал свои силы в более традиционных портретах представителей парижской культурной элиты, таких как его портрет Гонкура.Для портретов богатых или известных людей художники обычно использовали живописные приемы, включая пространственную композицию, чтобы показать натурщиков такими, какими они хотели бы, чтобы их видели. Дорожный работник или человек, красивший его забор, были слишком скромны, чтобы иметь право голоса.

Я попытался показать здесь, что для нашего понимания и оценки этой картины может потребоваться небольшая помощь эволюционной психологии. У людей есть психологическая предрасположенность уделять немного больше внимания тому, что находится перед другими (предрасположенность, которая, вероятно, возникла в результате эволюции двуногих животных).Признание того, каким образом эта предрасположенность могла повлиять на композицию профильных портретов в западной традиции, и в частности в XIX веке, подчеркивает психологическую проницательность Рафаэлли в экспериментах с пространственной композицией, диаметрально противоположной укоренившемуся прямому уклону.

Как видят художники

Можете ли вы набросать пейзаж или даже убедительный фрукт? В противном случае, скорее всего, ваш мозг мешает, — говорит учитель живописи и художник-пейзажист Дэвид Данлоп.

«Люди не видят, как камера», — говорит он. «Мы живем в предвкушении того, что увидим, и упускаем из виду, поэтому так много приглашений на свадьбу отправляются не в ту дату».

На своих занятиях по искусству Данлоп первым делом советует студентам перестать идентифицировать объекты и вместо этого рассматривать сцены как совокупность линий, теней, форм и контуров. Практически мгновенно эскизы учеников становятся более реалистичными и трехмерными.

Художники давно знают, что есть два взгляда на мир, говорит профессор психологии Университета Осло Стайн Фогт, доктор философии.Не научившись отключать ту часть мозга, которая идентифицирует объекты, люди могут рисовать только значки объектов, а не сами объекты. Например, сталкиваясь со шляпой, большинство людей рисуют архетипический вид шляпы сбоку, а не изгибы, цвета и тени, которые попадают на нашу сетчатку.

Согласно исследованию Фогта в Perception (Vol.36, № 1). В своем исследовании она попросила девять студентов-психологов и девять студентов-искусствоведов просмотреть серию из 16 изображений, в то время как камера и компьютер отслеживали, куда падают их взгляды. Она обнаружила, что глаза художников имеют тенденцию сканировать всю картину, включая явно пустые пространства океана или неба, в то время как нехудожники сосредотачиваются на объектах, особенно на людях. Нехудожники проводили около 40 процентов времени, глядя на предметы, в то время как художники уделяли им внимание 20 процентов времени.

Это открытие предполагает, что пока нехудожники были заняты превращением изображений в концепции, художники обращали внимание на цвета и контуры, говорит Фогт.

Хотя для того, чтобы научиться видеть мир как художник, требуются годы обучения, обычное нарушение зрения может подорвать некоторых людей, говорит Бевил Конвей, доктор философии, профессор нейробиологии из Уэллсли. В исследовании, опубликованном в журнале New England Journal of Medicine в 2004 году, он и нейробиолог из Гарварда Маргарет Стратфорд Ливингстон, доктор философии, проанализировали 36 автопортретов Рембрандта и обнаружили, что художник изобразил себя косоглазым, с одним глазом, смотрящим прямо. впереди, а другой блуждает наружу.

Это состояние, называемое косоглазием, поражает 10 процентов населения и приводит к стереослепоте — неспособности использовать оба глаза для построения целостного представления о мире. Стереослепляющие не могут видеть изображения «волшебного глаза», в которых хаотичный фон превращается в единое трехмерное изображение. У них также ограниченное восприятие глубины, и они должны полагаться на другие подсказки, такие как тени и окклюзия, чтобы ориентироваться в мире.

Стереослепота Рембрандта, по словам Конвея, могла дать ему преимущество в том, что он видел мир как художник.Он говорит, что не случайно учителя рисования часто советуют своим ученикам закрыть один глаз перед тем, как набросать сцену. Он добавляет, что несовершенная оптика глаза, которая формирует слегка размытое изображение любой сцены, также может быть фактором.

«Рембрандт всю жизнь оттачивал способность воспроизводить трехмерные изображения в двухмерном пространстве», — говорит он.

Стереослепота также может дать преимущество менее известным артистам, — говорит Конвей. Еще неопубликованное исследование Конвея и Ливингстона показало, что студенты-художники гораздо чаще страдают нарушением зрения, чем нехудожники.

Фогт, как художник, так и ученый, говорит, что стереослепота и слепота понятий помогают художникам видеть мир таким, какой он есть на самом деле, как массу форм, цветов и форм. В результате художники могут рисовать картины, которые отвлекают обычных людей от наших привычных видений.

«Как художники, наша работа состоит в том, чтобы заставить людей наслаждаться своим видением, а не просто использовать его для передвижения», — говорит она.

Почему так важно встретить взгляд другого человека

Персонология | Психология

Почему встреча с чужим взглядом — это так сильноНо происходящие сложные бессознательные реакции совсем не притворяются.

Да

У вас, несомненно, был опыт, когда в шумной, многолюдной комнате вы смотрели друг другу в глаза. Это почти как сцена из кино: остальной мир становится серым, в то время как вы и эта другая душа на мгновение соединяетесь во взаимном знании того, что они смотрят на вас, а вы на них.

Конечно, зрительный контакт не всегда так возбуждает — в конце концов, это естественная часть большинства случайных разговоров, — но почти всегда он важен.Мы делаем предположения о личности людей, основываясь на том, как часто они встречаются с нами или отводят взгляд, когда мы с ними разговариваем. А когда мы проходим мимо незнакомцев на улице или в другом общественном месте, мы можем чувствовать себя отвергнутыми, если они не смотрят в глаза.

Это мы уже знаем из повседневного опыта. Но психологи и нейробиологи десятилетиями изучали зрительный контакт, и их интригующие открытия раскрывают гораздо больше о его силе, в том числе о том, что выдают наши глаза, и о том, как зрительный контакт меняет то, что мы думаем о другом человеке, смотрящем на нас.

Вам также может понравиться:

Например, повторяющаяся находка заключается в том, что пристальные глаза захватывают и удерживают наше внимание, делая нас менее осведомленными о том, что еще происходит вокруг нас (это «исчезновение серого», о котором я упоминал ранее. ). Кроме того, встреча с чьим-то взглядом почти сразу задействует множество мозговых процессов, поскольку мы понимаем тот факт, что имеем дело с разумом другого человека, который в данный момент смотрит на нас. Как следствие, мы лучше осознаем свободу воли этого человека, его собственное мнение и точку зрения, а это, в свою очередь, делает нас более застенчивыми.

Возможно, вы заметили эти эффекты особенно сильно, если когда-либо пристально смотрели на обезьяну или обезьяну в зоопарке: почти невозможно не поддаться глубокому ощущению, что они — сознательное существо, оценивающее и внимательно изучающее вас. . Фактически, было показано, что даже просмотр портрета, который, кажется, устанавливает зрительный контакт, вызывает ряд мозговой активности, связанной с социальным познанием, то есть в областях, вовлеченных в размышления о себе и других.

Исследования показывают, что пристальные глаза управляют нашим вниманием (Источник: Getty Images)

Неудивительно, что драма осознания того, что мы являемся объектом другого разума, сильно отвлекает. Рассмотрим недавнее исследование японских исследователей. Добровольцы смотрели видео с лицом, одновременно выполняя задание со словом, которое включало придумывание глаголов, соответствующих различным существительным (для простого примера, если они услышали существительное «молоко», подходящим ответом было бы «пить»). Что особенно важно, добровольцы гораздо больше боролись со словом «вызов» (но только с более сложными существительными), когда лицо на видео, казалось, смотрело им в глаза.Исследователи считают, что этот эффект произошел из-за того, что зрительный контакт — даже с незнакомцем на видео — настолько интенсивен, что истощает наши когнитивные резервы.

Аналогичное исследование показало, что встреча с прямым взглядом другого человека также мешает нашей рабочей памяти (нашей способности удерживать и использовать информацию в течение коротких периодов времени), нашему воображению и нашему умственному контролю в смысле наших способностей. для подавления неактуальной информации. Вы могли испытать эти эффекты на собственном опыте, возможно, не осознавая, всякий раз, когда вы нарушали зрительный контакт с другим человеком, чтобы лучше сосредоточиться на том, что вы говорите или о чем думаете.Некоторые психологи даже рекомендуют отводить взгляд, чтобы помочь маленьким детям ответить на вопросы.

Драма осознания того, что мы являемся объектом другого разума, сильно отвлекает (Источник: Getty Images)

Другой задокументированный эффект взаимного взгляда может помочь объяснить, почему этот момент зрительного контакта через комнату иногда может казаться таким неотразимым. Недавнее исследование показало, что взаимный взгляд приводит к какому-то частичному слиянию себя и других: мы оцениваем незнакомцев, с которыми мы встречались глазами, как более похожих на нас с точки зрения их личности и внешнего вида.Возможно, в правильном контексте, когда все остальные заняты разговорами с другими людьми, этот эффект усиливает ощущение, что вы и человек, оглядывающийся на вас, разделяете особый момент.

Химия зрительного контакта на этом не заканчивается. Если вы решите подойти ближе, вы и ваш партнер по взгляду обнаружите, что зрительный контакт также соединяет вас друг с другом другим способом, в процессе, известном как «мимикрия зрачка» или «заражение зрачка» — это описывает, как ваши зрачки и другие человек расширяется и сжимается синхронно.Это было интерпретировано как форма подсознательной социальной мимикрии, своего рода глазной танец, и это было бы более романтичным подходом.

Но в последнее время к этому относится некоторый скептицизм: исследователи говорят, что это явление является просто реакцией на изменения яркости глаз другого человека (вблизи, когда зрачки другого человека расширяются, это увеличивает темноту сцены, таким образом заставляя ваши зрачки тоже расширяться).

Даже взгляд в глаза портрету вызывает активность мозга, связанную с социальным познанием (Источник: Getty Images)

В любом случае, за столетия до этого исследования народная мудрость определенно считала расширенные зрачки привлекательными.В разное время в истории женщины даже использовали растительный экстракт, чтобы намеренно расширить зрачки, чтобы сделать себя более привлекательными (отсюда и просторечное название растения: «белладонна»).

Но когда вы смотрите другому человеку глубоко в глаза, не думайте, что это просто его зрачки посылают вам сообщение. Другое недавнее исследование показывает, что мы можем считывать сложные эмоции по глазным мышцам — то есть, сужаются ли глаза или широко открываются глаза. Так, например, когда такая эмоция, как отвращение, заставляет нас сужать глаза, это «выражение глаз» — как выражение лица — также сигнализирует о нашем отвращении к другим.

Еще одна важная особенность глаз — лимбальные кольца: темные круги, окружающие радужную оболочку. Недавние данные свидетельствуют о том, что эти лимбальные кольца чаще видны у молодых, более здоровых людей, и что наблюдатели знают это на каком-то уровне, так что гетеросексуальные женщины, ищущие краткосрочные отношения, судят мужчин с более заметными лимбальными кольцами, как более здоровых и желанных. .

Посмотрите в глаза горилле, и вы осознаете, что за вами внимательно следит другой интеллект (Фото: Getty Images) окно в душу.На самом деле, есть что-то невероятно мощное в том, чтобы глубоко смотреть в глаза другому человеку. Они говорят, что наши глаза — единственная часть нашего мозга, которая напрямую связана с окружающим миром.

Когда вы смотрите другому человеку в глаза, просто подумайте: это, возможно, самое близкое, что вы подойдете к «прикосновению к мозгу» — или к прикосновению к душам, если вам нравится быть более поэтичным в этих вещах. Учитывая эту интенсивную близость, возможно, неудивительно, что если вы приглушите свет и будете пристально смотреть на другого человека в течение 10 минут без перерыва, вы обнаружите, что начинают происходить странные вещи, возможно, более странные, чем вы когда-либо испытывали раньше.

—

Доктор Кристиан Джарретт редактирует блог Британского психологического общества Research Digest . Его следующая книга, Персонология, будет опубликована в 2019 году.

Присоединяйтесь к 900 000+ будущих поклонников, поставив нам лайк на Facebook , или подписывайтесь на нас в Twitter или Instagram .

Если вам понравилась эта история, подпишитесь на еженедельный BBC.com предлагает информационный бюллетень под названием «Если вы прочитаете только 6 статей на этой неделе». Тщательно подобранная подборка историй из BBC Future, Culture, Capital и Travel, которые доставляются на ваш почтовый ящик каждую пятницу.

Если смотреть кому-то в глаза в течение 10 минут, вызывается измененное состояние сознания

В 2015 году психолог из Италии придумал, как вызвать измененное состояние сознания без наркотиков, попросив 20 добровольцев сесть и смотреть друг другу в глаза в течение 10 минут подряд.

Не только обманчиво простая задача вызывала у добровольцев странный опыт «выхода из тела», она также заставляла их видеть галлюцинации монстров, их родственников и самих себя на лице своего партнера.

В ходе эксперимента, проведенного Джованни Капуто из Университета Урбино, 20 молодых людей (15 из которых были женщинами) были разделены на пары, сидели в тускло освещенной комнате на расстоянии 1 метра друг от друга и смотрели в глаза партнеру в поисках 10 минут.

Освещение в комнате было достаточно ярким, чтобы добровольцы легко могли различить черты лица своего партнера, но достаточно низким, чтобы уменьшить их общее цветовосприятие.

Контрольную группу из еще 20 добровольцев попросили посидеть и смотреть по парам в течение 10 минут в другой тускло освещенной комнате, но их стулья были обращены к глухой стене. Добровольцам очень мало говорили о цели исследования, только о том, что оно имело отношение к «медитативному опыту с открытыми глазами».

По истечении 10 минут добровольцев попросили заполнить анкеты, касающиеся того, что они испытали во время и после эксперимента.

В одном вопроснике основное внимание уделялось любым диссоциативным симптомам, которые могли испытать добровольцы, а в другом им задавался вопрос о том, что они воспринимали на лице своего партнера (группа глаз) или на собственном лице (контрольная группа).

Диссоциация — это термин, используемый в психологии для описания целого ряда психологических переживаний, которые заставляют человека чувствовать себя оторванным от своего непосредственного окружения.

Симптомы, такие как потеря памяти, видение всего в искаженных цветах или ощущение, что мир нереален, могут быть вызваны жестоким обращением и травмами; наркотики, такие как кетамин, алкоголь и ЛСД; а теперь, видимо, смотрю в лицо.

«Участники группы, смотрящей в глаза, сказали, что у них был захватывающий опыт, непохожий на все, что они чувствовали раньше», — писал Кристиан Джарретт для Исследовательского дайджеста Британского психологического общества в то время.

В отчете в журнале Psychiatry Research , Капуто сказал, что наблюдавшая за глазами группа превзошла контрольную группу во всех анкетах, что предполагает, что что-то в том, чтобы смотреть в глаза другому человеку в течение 10 минут без перерыва, оказало глубокое влияние на их зрение. восприятие и психическое состояние.

Джарретт объясняет:

«В тесте на диссоциативные состояния они дали самые высокие оценки тем пунктам, которые связаны со снижением интенсивности цвета, звуками, которые кажутся тише или громче, чем ожидалось, становятся растянутыми, а время, кажется, тянется. В анкете со странным лицом 90 процентов группа, смотрящая в глаза, согласилась, что они видели некоторые деформированные черты лица, 75 процентов сказали, что видели монстра, 50 процентов сказали, что видели аспекты своего собственного лица на лице своего партнера, а 15 процентов сказали, что видели лицо родственника.«

Результаты напомнили то, что Капуто обнаружил еще в 2010 году, когда он провел аналогичный эксперимент с 50 добровольцами, которые смотрели на себя в зеркало в течение 10 минут. В документе под названием «Иллюзия странного лица в зеркале», сообщается, что менее чем через минуту добровольцы начали видеть то, что Капуто описывает как «иллюзию странного лица».

«Описания участников включали огромные деформации их лиц; видение лиц живых или умерших родителей; архетипические лица, такие как старая женщина, ребенок или портрет предка; лица животных, таких как кошка, свинья или лев. ; и даже фантастических и чудовищных существ «, Сусана Мартинес-Конде и Стивен Л.Макник написал для Scientific American .

«Все 50 участников сообщили о чувстве« инаковости », когда столкнулись с лицом, которое внезапно показалось незнакомым. Некоторые испытали сильные эмоции».

Согласно Джарретту из Британского психологического общества, в то время как наблюдавшая за глазами группа в этом эксперименте набрала только в среднем на 2,45 балла выше, чем контрольная группа в своих анкетах (в которых использовалась пятибалльная шкала, где 0 означает «совсем нет»). и 5 будут «чрезвычайно»), Капуто сказал, что эффекты были сильнее, чем те, которые испытали волонтеры 2010 года, смотрящие в зеркало.

Так что здесь происходит? Мартинес-Конде и Макник объясняют, что это, скорее всего, связано с чем-то, что называется нейронной адаптацией, которая описывает, как наши нейроны могут замедлять или даже останавливать свою реакцию на неизменную стимуляцию.

Это происходит, когда вы смотрите на любую сцену или объект в течение длительного периода времени — ваше восприятие начнет исчезать, пока вы не моргнете или сцена не изменится, или это может быть исправлено крошечными непроизвольными движениями глаз, называемыми микросаккадами.

Направляйтесь в Scientific American , чтобы прочитать увлекательный анализ исследований по этому поводу, и если вы собираетесь попробовать это дома, вот что можно поразмышлять, пока вы коротаете эти длинные, длинные минуты:

Версия этой статьи была первоначально опубликована в августе 2015 года.

Новый взгляд на восприятие (спасибо, Эль Греко) — Ассоциация психологической науки — APS

Эль Греко был одним из величайших художников испанского Возрождения, а также одним из самых своеобразных художников. Его современники были озадачены его фантастическим использованием цвета, а тем более странно искаженным зрением. Многие из его фигур — Святой Иоанн Креститель и Раскаявшаяся Магдалина и даже его собственный автопортрет — неестественно удлинены, как будто их растягивают с ног до головы.

Эль Греко нашел более одобрительный прием среди 20 искусствоведов ^{-х годов} века, но загадка его стиля не исчезла. Затем, в начале 1900-х годов, один эксперт предложил объяснение: художник страдал сильным астигматизмом — искажением глаза, — который «растягивал» мир по вертикали. Другими словами, Эль Греко просто рисовал то, что видел. Дело закрыто.

За исключением того, что на самом деле это не так. Эта идея оставалась популярной среди критиков и историков в течение почти столетия, пока один не указал на проблему с этим ходом мысли: если бы Эль Греко действительно воспринимал растянутый мир, то он также видел бы свой холст растянутым — и его репродукции на холсте.Другими словами, искажения реального мира и воспроизведения уравновешивают друг друга; удлинение реального мира никогда не будет перенесено на холст. Ясно, что его отличительный стиль нельзя объяснить буквальным расстройством восприятия.

Ошибочное мышление, которое поддерживало эту теорию в течение столетия, теперь известно логикам и экспертам по восприятию как заблуждение Эль Греко. Это своеобразный вид нелогичного мышления, которое в высшей степени интуитивно понятно, но очевидно ошибочно, если его прояснить.И его размах может выходить далеко за рамки искусства эпохи Возрождения. В самом деле, он может поддерживать одну из самых популярных, но сомнительных идей, актуальных сейчас в области человеческого восприятия.

По крайней мере, это аргумент двух ученых Йельского университета. Чаз Файерстоун и Брайан Шолль решили применить логику Эль Греко к двум выдающимся психологическим явлениям, которые являются примерами влияния «сверху вниз» на то, что мы видим. Влияния «сверху вниз» включают убеждения, желания и способности, которые, как показала волна недавних исследований, формируют наше видение мира.Например, сообщалось, что люди, которые носят тяжелый рюкзак, будут видеть холмы более крутыми, предположительно потому, что они знают, что с этим бременем будет труднее подняться на холм.

Файерстоун и Шолль сомневались в этом направлении исследования и особенно в отношении доказательств, собранных в его поддержку. Поэтому они решили пересмотреть два из этих хорошо известных эффектов с немного измененными методами — методами, которые выявили бы любое ошибочное мышление типа Эль Греко. Вот они:

Представьте, что вы держите жезл обеими руками за переднюю часть своего тела и приближаетесь к дверному проему.Большинство людей, столкнувшихся с этой задачей, задаются вопросом, не слишком ли узок дверной проем для стержня, и они будут судить о ширине проема. Это более высокий уровень познания, и исследования показывают, что удерживание жезла влияет на это суждение, фактически заставляя дверной проем казаться меньше — по сравнению с тем, как он будет выглядеть для людей, не держащих жезла. В первоначальном исследовании добровольцы, державшие стержень (или нет), смотрели на дверной проем, а затем повернулись лицом к исследователю, который держал рулетку. Исследователь вытащил рулетку до тех пор, пока доброволец не сказал остановиться — на длину, которая соответствовала воспринимаемому дверному проему.Именно так исследователи измерили восприятие ширины двери и пришли к выводу, что мышление напрямую влияет на восприятие.

А вот что сделали Файерстоун и Шолль по-другому. Во-первых, они повторили исходное исследование и получили те же результаты. Но затем они внесли это изменение: столкнувшись с дверным проемом с шестом, они повернулись лицом не к рулетке, а к другому дверному проему. Этот дверной проем, через который они также потенциально могли пройти, был регулируемым и стал измерительным устройством.Исследователь расширял или сужал его, пока он не совпадал с первым отверстием.

Это может показаться незначительным различием, но оно имеет решающее значение по этой причине: если удерживание стержня действительно «сжимает» воспринимаемое отверстие, тогда эта версия эксперимента должна «потерпеть неудачу». То есть добровольцы должны видеть и дверных проемов более узкими — точно так же, как Эль Греко должен был видеть как реальные фигуры, так и их репродукции удлиненными. Если удерживание стержня по-прежнему сжимает дверной проем, это не может быть логически объяснено как буквальное искажение восприятия.

И это именно то, что обнаружили ученые. Добровольцы со стержнем продолжали видеть сжатый дверной проем, хотя и не должны были видеть. Если удерживание стержня действительно сделало дверной проем более узким — как утверждается в оригинальной работе — это должно было сделать оба дверных проема более узкими, и эффекты должны были бы нейтрализовать друг друга. Короче говоря, это направление исследований не свидетельствует о том, что мышление формирует буквальное восприятие.

Файерстоун и Шолль хотели показать универсальность стратегии Эль Греко, поэтому они провели второе исследование совершенно иного типа нисходящего влияния на восприятие.Этот был посвящен недавнему открытию, что размышления о неэтичном поведении на самом деле затемняют воспринимаемый свет — как будто размышления о «темных мыслях» буквально делают мир темнее.

В оригинальной работе, которую они воспроизвели, добровольцы вспоминали либо этический, либо неэтичный акт из своего прошлого, включая эмоции, которые они испытали во время действия. Затем все они оценили яркость комнаты по шкале от 1 до 7. В версии эксперимента Файерстоун и Шолля Эль Греко они просто заменили 7-балльную шкалу семью серыми пятнами, варьирующимися от светлого к темному.Добровольцы выбрали участок, который больше всего соответствовал комнате.

Опять же, это кажется небольшим изменением, но оно приводит в действие заблуждение Эль Греко. Если размышления о неэтичных поступках действительно заставляют комнату выглядеть темнее, тогда эта версия должна потерпеть неудачу: стены комнаты будут выглядеть темнее, но также и пятна, поэтому эти эффекты должны нейтрализовать друг друга.

Они обнаружили такое же искажение восприятия, что и в первоначальном (и воспроизведенном) эксперименте, как описано в предстоящей статье в журнале Psychological Science .Это означает, что эффект не может быть перцептивным. Если бы стены выглядели темнее, пятна тоже должны были бы выглядеть темнее — но это не так. Что-то еще должно объяснить искажение восприятия. Комната не была буквально темной для тех несчастных добровольцев, которые беспокоились о своих моральных промахах.

Так что же объясняет искажения восприятия в этих прошлых исследованиях, как не влияние мыслей, эмоций и способностей более высокого порядка? На данный момент это остается таким же загадочным, как и источник странно искаженного видения Эль Греко.

Блоги Рэя Герберта — «We’re Only Human» и «Full Frontal Psychology» — регулярно появляются в The Huffington Post .

Углы камеры

| Понять психологию семи могущественных ангелов

Сила перспективы

Фотография — это не только то, у кого есть новейшая и самая дорогая камера. Это уникальный взгляд каждого человека, который делает эту среду настолько увлекательной. Фотографии выходят за рамки красоты — в руках талантливого имиджмейкера фотография может вызывать мысли и эмоции.Однако чувства продиктованы не только предметом обсуждения. Самые успешные фотографы тщательно продумывают, как техника может усилить повествование, которое они пытаются выстроить. Один из наиболее эффективных способов сделать это — следить за углом камеры .

Что именно означает термин «угол камеры»? Короче говоря, этот термин описывает расположение объектива камеры по отношению к объекту съемки. Углы камеры напрямую влияют на эстетику и композицию изображения.Однако они также обладают значительным психологическим влиянием на зрителя. В следующих сегментах мы рассмотрим некоторые из наиболее распространенных ракурсов камеры и то, как вы можете использовать их для улучшения снимков.

Объяснение 7 мощных ракурсов

1. Вид с высоты птичьего полета / большие углы камеры
2. Съемка снизу / низкие углы камеры
3. Взгляд прямо / точка обзора
4. Работа сбоку
5. Широкоугольные обзоры
6. Крупные планы
7. Углы наклона

1.Вид с высоты птичьего полета / большие углы камеры

Как следует из названия, съемка с высоты птичьего полета заставляет зрителей «смотреть вниз» на объект. Из-за этого резко большие углы могут передать ощущение свободы или всемогущества. С высоты можно захватить обширную область в небольшом поле зрения, что заставляет сам мир казаться довольно маленьким.

Съемка с высокой точки обзора иногда может дать совершенно другой вид объекта. Иногда объект может даже казаться абстрактным, что привлекает внимание к текстурам, цветам и узорам.

Угол обзора камеры с высоты птичьего полета

Съемка с использованием большого угла камеры может подчеркнуть или исказить черты человека и животного объекта. Тела часто кажутся меньше, а глаза и макушка увеличиваются. В результате субъекты производят впечатление скромных, покорных или слабых по сравнению со зрителем.

Высокий угол обзора камеры

2. Съемка снизу / малые углы камеры

И наоборот, малый угол камеры может дать объекту сильное, внушительное присутствие на фотографии.Глядя с земли вверх, человек может казаться «большим, чем жизнь». В результате съемка с низкого ракурса может заставить зрителя почувствовать себя уязвимым, заставив его поднять глаза.

Форма съемки внизу: направьте камеру вверх с более низкой высоты.

Люди — не единственные вещи, которые выглядят большими с низкого угла. Практически любой объект можно наделить чувством важности с правильной точки зрения. Часто фотографы используют низкие углы камеры, чтобы подчеркнуть высоту деревьев или зданий.

Низкие углы камеры идеально подходят для архитектурной фотографии

Есть несколько технических причин, которые побуждают фотографов снимать с низкого ракурса. Например, фотограф-портретист может снимать под очень небольшим углом, чтобы сделать объект съемки более «естественным», нейтрализуя любой приземистый вид, который может возникнуть в результате искажения объектива. Фотограф в загруженной среде может снимать вверх, чтобы изолировать объект от окружающего шума и суеты.

3.Глядя прямо / под углом

Съемка прямо — это очень простой способ приблизиться к фотографии. Что-то в том, чтобы смотреть на объект лицом к лицу / глазами к лицу, кажется очень честным. Вместо того, чтобы быть мухой на стене, зритель воспринимает мир с точки зрения фотографа.

Даже неразумный объект, например дорога, может казаться направленным прямо на вас. В роли фотографа вы должны взаимодействовать с композицией лицом к лицу.

Прямой вид

Когда вы фотографируете человека прямо, объект временами может показаться почти конфронтационным. Когда они не смотрят в объектив камеры, это может означать, что что-то происходит за пределами кадра, возможно, прямо через плечо фотографа. Даже если объект съемки не смотрит прямо в объектив, такая перспектива дает зрителям неоспоримое ощущение, что они являются частью сцены.

4. Работа сбоку

Размещение объекта сбоку превращает зрителей в вуайеристов.Как упоминалось выше, при съемке с уровня глаз создается впечатление, что мы находимся на самой фотографии. Однако, когда объект полностью направлен от камеры, легко почувствовать себя скорее невидимым наблюдателем, чем активным присутствием. Чем больше расстояние между камерой и объектом, тем сильнее эффект.

Углы обзора боковой камеры

Боковой профиль имеет несколько тонких психологических последствий. Зрители вынуждены спрашивать себя, остаются ли они незамеченными или намеренно игнорируются.Когда глаза встречаются с взглядом камеры (но тело обращено в другую сторону), объект может показаться застенчивым или застенчивым.

5. Широкоугольные обзоры

Любое широкое изображение обеспечит «большую картину» сцены и создаст для зрителей ощущение дистанции. Эти ракурсы ставят нас в положение зрителя. Есть несколько различных широкоугольных снимков, которыми могут воспользоваться фотографы и кинематографисты.

В кадрах очень длинных кадров легко потеряться, поскольку они позволяют запечатлеть невероятно обширные пейзажи.Часто в фильмах используются очень длинные кадры для открытия и установления сцен. Эти кадры заставят зрителей почувствовать себя маленькими и могут даже впечатлить.

Экстремальные углы обзора камеры.

Прямые длинные снимки, с другой стороны, оттачивают более конкретную сцену. Зрители по-прежнему будут чувствовать себя наблюдателями. Однако они получат более пристальное представление о том, где происходит действие. Вместо городских пейзажей и горных хребтов на очень длинном кадре, прямой длинный снимок может быть привязан к улице или отдельной комнате.

Угол обзора камеры.

Промежуточные ракурсы камеры — это особый тип длинных планов, когда объекты присутствуют по всей сцене. Как следует из названия, при компоновке этих изображений полезно представить себе сцену. Разные «игроки» действуют независимо, но единый сеттинг объединяет все вместе.

Постановка ракурсов камеры

6. Крупным планом

Крупный план, макросъемка — это самые важные элементы фотографии. Вместо того, чтобы демонстрировать грандиозную сцену, эти снимки фокусируются на таких деталях, как текстура, цвет и линия.Они интимные, по сути приближающие нас к предмету обсуждения. Работая с живыми предметами, они предлагают зрителям возможность пообщаться. Просто сконцентрировавшись на небольшом кусочке, можно найти окно в личность или «сущность» объекта.

Закройте угол камеры

Даже неодушевленные предметы могут казаться более «живыми» при рассмотрении с близкого расстояния. Перспектива усиливает каждое движение и каждую деталь. Макросъемка может захватить зрителя так же, как широкоугольный вид .Часто личность того, на что вы смотрите, становится неясной, что делает его отличным выбором для абстрактных фотографов. Сам объект больше не становится приоритетом фотографии.

Get Close up: макросъемка в деталях.

7. Угол наклона

Также известный как голландский угол, наклоны когда-то были обычным явлением среди художников-авангардистов. Их меньше и больше между этими днями, но они все равно могут оказывать динамическое влияние на фотографию. Мы привыкли познавать мир на уровне земли.Небольшой наклон выводит все из равновесия и вызывает напряжение у зрителей. В зависимости от того, в какую сторону обращен угол, наклоны могут казаться плавными и естественными или как будто они полностью сопротивляются гравитации.

Голландский ракурс камеры.

Наклон может быть сложно снять. Экстремальные наклоны часто кажутся абсурдными и чрезмерными. С другой стороны, небольшие наклоны могут быть ошибочно списаны на техническую ошибку. Однако при нахождении правильного баланса наклон может вызвать сильные эмоции.В зависимости от предмета обсуждения этот ракурс может обозначать опасность или замешательство и подразумевать что-то зловещее. С другой стороны, наклон может быть причудливым и юмористическим в сочетании с причудливым сюжетом.

Для каждой перспективы есть время и место. При создании изображения важно учитывать, что вы хотели бы сообщить своей аудитории. Фотография не обязательно должна быть прямым и серьезным изображением объекта. Всего на одном изображении можно рассказать историю с нюансами.Использование ракурсов камеры в ваших интересах только усиливает повествование.

• Меган Бойлард

  Меган — художница и писательница из Бостона, Массачусетс. Интересуясь всем, от мгновенных снимков до экспериментальной видеосъемки, ее работы были представлены во всем мире на различных фотовыставках и публикациях. Как постоянный автор статей, она использует свой обширный опыт в изобразительном искусстве и разнообразный профессиональный опыт для написания статей.

Три романа Кэти Акер

Чтобы написать о «Портрете глаза» Акера, нужно придумать не один, а три рецензии на книгу, поскольку эта книга состоит из трех ее ранних романов: «В детской жизни черного тарантула», «Воображая: я мечтала» «Я была нимфоманка» (название которой, на мой взгляд, было лучшим, если бы я мог, я бы, наверное, написал рассказ, основанный на этом заголовке, но история будет совсем о другом, подробнее об этом позже) и «Взрослая жизнь Тулузы». Лотрек.Учитывая количество и разнообразие книг, которые я прочитал за 15 лет (я должен сказать, что начал серьезно читать, когда мне было 16, но, конечно, я научился читать с 4 или 5 лет), я Должен сказать, мой вкус склоняется к традиционному. Хотя, художественная литература иногда меня интересует. Сказать, что книги Акера здесь нетрадиционны, было бы самым большим преуменьшением, но стоит ли их читать или они предназначены для удовлетворения простого любопытства?

В «Детской жизни черного тарантула» «убийцы» усиливают повествование, но ведут ли они к чему-то? Пересекутся ли жизни этих убийц? К сожалению, этого не произошло.Каждая глава дополнена абзацем, который просто информирует читателя о том, что эти (хотя и фальшивые) главы были отменены. Это коллективно испортило либо мой интерес к, с самого начала, очень авангардному стилю написания этой книги. Думаю, дело в этом: манеры без содержания. Как можно испортить очень хорошее начало: «Намерение: я стану убийцей, повторяя на словах жизни других убийц?» Но Аккеру удается это грандиозно.

«Мне снилось, что я нимфоманка» — это дразнящее название, но не более того.Персонажи нимфоманок об андрогинной женщине и андрогинном человеке теряются в трясине плагиата и повторяющихся «припевов», которые, в отличие от Беккета, даже не развлекательны и не остроумны.

Два разочарования подряд, я думал, что «Взрослая жизнь» Акера Тулуз-Лотрека, по крайней мере, погасит два первоначальных предложения. Представляя художника как изголодавшуюся по сексу, деформированную женщину, мы начинаем, а затем погружаемся в своего рода заговор об убийстве, после чего мы видим, как Дженис Джоплин становится любовницей Джеймса Дина.Затем, Генри Киссинджер, я практически потерялся в псевдополитической речи, которую внезапно произнес Акер. Просто любопытство? Я так думаю. Акер даже не описывает контекст в этих книгах, так зачем вам это делать? Если бы она не могла поместить свои абстракции в реальный мир, по крайней мере, создайте мир, в котором они будут, по крайней мере, правдоподобными.